Не знаю, хто є автором постанови КМУ „Деякі питання соціальної підтримки сімей з дітьми”, розробленої Міністерством соціальної політики та затвердженої на засіданні Уряду позавчора, 22 квітня, але складається враження, що в сім’ї цього «автора з Мінсоцполітики» є лише діти до 10 років та підприємець 1-ї або 2-ї групи.
Як інакше роз’яснити принципи, за якими уряд «дуже вибірково» піклується про дітей підприємців у часі карантину. Це дійсно дуже добре, що рішенням Уряду «запроваджено виплату допомоги на дітей фізичним особам-підприємцям, які належать до першої і другої групи платників єдиного податку та сплачували єдиний соціальний внесок, на період карантину та на один місяць після дати його відміни».
А от чому саме перша та друга група? Де третя? ФОПи третьої групи, переважно, працюють в напрямку надання послуг, креативних індустрій, які з моменту впровадження загальнодержавного карантину стають просто не потрібними. ФОПи третьої групи також платять за себе обов’язковий єдиний соціальний внесок (ЄСВ) і також, як і підприємці 1-2-ї груп, мали б право на соціальні «виплати на дітей»!
Взагалі не зрозуміло, яким чином визначено Мінсоцполітики, що допомога стосується дітей «до 10-ти років». Чому саме 10-ти? Де юридичне визначення цього вікового цензу? Чи після 10-ти років діти вже зможуть заробляти на себе?
Ще можна обґрунтувати вік до 6-ти років («дошкільний вік») чи 14-ти – у статті 31 Цивільного кодексу України це фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа). Можна ще знайти обґрунтування 16-ти, 18-ліття… Але звідки цифра “10”? Зі стелі? Виходить, що якщо дитині 10,5 років, то їй не треба догляду, її не треба годувати, вбирати, в неї немає потреб і вона вже не дитина. А підприємець третьої групи в розумінні Постанови уряду – вже не підприємець… Може, хтось з урядовців роз’яснить такі дискримінаційні норми та виправить геть незрозумілу з точки зору здорового глузду норму?
Анатолій ШАЛАЄВ, ФОП третьої групи, батько двох дітей – 10 та 12 років.
