Минає місяць з дня повномасштабного вторгнення путінської росії в Україну. Ще місяць тому важко собі було уявити, що в ХХІ столітті в центрі Європи можуть бомбити мирні міста, вбивати дітей, жінок. Прицільно обстрілювати пологові будинки, лікарні та школи. Але це нова реальність, з якою зіштовхнулась не лише Україна, а й весь цивілізований світ. Щитом якого ми сьогодні і є.
Місяць, що минає, став часом пізнання і переосмислення. Тепер ми чітко розрізняємо, хто з держав для нас справжній союзник, а для кого демократія, світова безпека і цінність людського життя – це виключно рядки із конвенцій. І не більше. Ми чітко розуміємо, що наша сила – насамперед у нашій єдності. А найпотужніша опора України сьогодні – це ЗСУ та територіальна оборона. Які на передових позиціях. І волонтери та кожен українець, що піднімає економіку, лікує, вчить і забезпечує безперебійну життєдіяльність міст – у тилу.
Ворог деморалізований та слабкий. Це треба повторювати і усвідомлювати. Жодного великого українського міста за місяць армія, яка вміє лише хіба хизуватись, так і не підкорила. Важкі і потужні танки ворога українці зупиняють словами правди і силою любові. Бо ми – на своїй Богом даній землі.
Від початку війни російські окупанти вже втратили 15800 осіб, 530 танків та 108 літаків. І це ще не межа. Бо ми сильні і вистоїмо. Ми виженемо кожного окупанта, кожного загарбника з наших міст і сіл. Їм доведеться відповісти за кожного українського воїна, за кожну цивільну людину, за 128 вбитих українських дітей. За кожну школу, багатоповерхівку, за кожен університет і медзаклад. За зруйновані сім’ї і міста. Відповісти за все.
Не можемо собі дозволити збавляти темпи у цій боротьбі. Ворог підступний. Тож мусимо ще більше гуртуватися і зміцнюватися. Ми сьогодні кажемо велике Дякую нашим воїнам. Їхнім матерям і командирам. Кажемо дякую нашим волонтерам. Усім тим, хто бореться і перемагає. Країнам, які підтримують гуманітарними вантажами і озброєнням.
Від себе теж щиро дякую кожному захиснику і захисниці. Кожному українцю. Також дякую Президенту України і Верховному Головнокомандувачу Володимиру Зеленському за мужність і правильні рішення. Народним депутатам – за оперативність і злагоджену роботу. Міністру оборони – за витримку і дух. Очільнику Львівської військової адміністрації Максиму Козицькому і всій Львівщині – за невтомність і вміння розділяти біль. Наша область сьогодні – справжній гуманітарний хаб.
Ми переможемо. Бо Україна – понад усе 🇺🇦