Марія Оринчак: “Війну духовну ми не програли, тому переживемо будь-яку фізичну…” | Львівська мануфактура новин
Підтримати проект
регіональні новини
Марія Оринчак: “Війну духовну ми не програли, тому переживемо будь-яку фізичну…”
29 Січня, 12:00

Марія Оринчак: “Війну духовну ми не програли, тому переживемо будь-яку фізичну…”

Історичні “поразки” давно час переосмислити. Жити плачами за крутянами – означає вважати той подвиг поразкою. А це далеко не так…

Так, вони загинули. Але, як відомо, саме той бій дав змогу Центральній Раді підписати Берестейський мир. Хай лише на короткий термін, але Україна таки стала незалежною. І нагадала усьому світові: «народ наш є, народ наш завжди буде». Хіба не перемога?

Об‘єктивно командування розуміло: бій апріорі не може бути переможним. Чи усвідомлювали крутяни, що йдуть на смерть, це вже інше питання… Але добре усвідомили наказ: зупинити наступ будь-якою ціною. Зупинили. Нехай і ціною власного життя. Хіба не перемога?

Нас роками переконували, що ми слабші, недостойніші. Словом, переконували, що ми лузери. «Малороси», «посполиті», «кріпаки»… Ідеологію царської Росії підхопив Радянський Союз, де мірилом усього стали фізичні речі. Нас переконували десятиліттями: програли на полі бою, отже, програли війну. Може, десь воно і так. Але точно не в тих умовах, в яких була Українська Народна Республіка. Ми тоді недопустили головного: хоч і програли війну залізом і мечем, не програли тієї, що ведеться словом і психологічними засобами. Нас не знищили як народ. Хоч саме на це спрямовували всі свої зусилля і царська, і радянська влада. Голодомор, репресії, масові розстріли – нелюдські методи з метою знищити незнищенне: вільний український дух…

Бій під Крутами вирішили стерти з радянської історіографії. Чому краще забути? Перемогли ж ніби-то. От тільки ще тоді народ усвідомив, що крутяни «померли з славою святих», як потім напише Тичина у своїй «Пам‘яті тридцяти»…

Не програли, не відступили, а пожертвували життям задля майбутнього України. І так пора той подвиг трактувати нам. Не як «страшну трагедію» українського народу, бо такою вона була тоді, 1918-го, для сімей і родин загиблих хлопців. Сьогодні ж, у 2019-му, це велика перемога величного народу. Перемога національного духу. А трофеєм стала збережена історична пам‘ять, національна самоідентифікація та незалежна Україна. Війну духовну, що ведеться століттями, ми не програли, тому переживемо будь-яку фізичну…

  • 0
  • 1959
Схожі публікації