Наталія Когут: “Поліція та прокуратура в Самборі покращує «показники» за рахунок соціальних виплат”

Підрозділи національної поліції Львівської області під процесуальним керівництвом прокурорів місцевих прокуратур за сприяння суддів районних судів заради статистичних показників фабрикують кримінальні провадження, економічний ефект від яких не покриває витрачених державою ресурсів на них. В той же час корупція, розкрадання державного та комунального майна залишаються поза увагою правоохоронних органів.

Мешканець Самбора пан Когут, якого вже протягом декількох років переслідують місцеві правоохоронці, погрожують йому приводами, розшуком, затриманням і ув’язненням, розповів, за що ж його переслідують правоохоронці та на які шалені суми він наніс збитки державі, що став таким небезпечним «злочинцем».

Справа в тому, що пан Когут, як і більшість його сусідів та знайомих з Самбірщини, декілька років тому, згідно чинного на той момент законодавства, оформив опікунство над старенькою бабцею, за якою не просто доглядав, а й утримував її за власні кошти, бо держава останнім часом на це неспроможна. Єдине, що вдалося пану Когуту, та ще сотням людей, які вчиняли аналогічно – отримувати від держави щомісячну соціальну допомогу в розмірі аж 28 (двадцять вісім!) гривень на місяць. Та очевидно, що на такі шалені гроші не проживеш, то ж пан Когут, аби утримувати свою родину, виїхав на заробітки до Польщі. Ось на цьому моменті держава в особі місцевих поліціянтів, вирішили, що пану Когуту буде забагато тих грошей. І почалося справжнє поліцейське свавілля.

«Турківським ВП Самбірського ВП ГУ НП у Львівській області під процесуальним керівництвом Турківського відділення Самбірської місцевої прокуратури Львівської області здійснюється дізнання у кримінальному провадженні ЄРДР №12019140340000123 від 07 травня 2019 року відносно КОГУТА Михайла Васильовича за ознаками проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України. Чоловіка підозрюють у тому, що він як непрацююча особа, у 2017-2018 р.р. здійснючи соціальний догляд за бабусею, нібито зобов’язаний був повідомляти Управління соціального захисту населення Турківської РДА про те, що виїжджає періодично за кордон, але цього не робив, внаслідок чого, Когут М.В. нібито розробив таку шахрайську схему, згідно якої йому за 2017-2018р.р. безпідставно нарахували аж 666 грн. соціальних виплат. Тобто чоловіку, який чесно заробляв гроші для себе та своєї родини, наразі висунуто підозру у заволодінні чужим майном, шляхом обману (шахрайство), тобто у кримінальному проступку, передбаченому ч.1 ст.190 КК України. Зверніть увагу, що щомісячні фіксовані компенсаційні виплати пану Когуту становили не більше 28 грн. на місяць!!! Погодьтеся, в масштабах загальнодержавних корупційних схем цей «фінансовий злочин» виглядає дуже загрозливим. І за наші з вами податки правоохоронні органи вже три роки намагаються знешкодити цього небезпечного злочинця.

Кримінальне провадженні відносно КОГУТА М.В. виділене з кримінального провадження №12018140340000400, яке 20 вересня 2019 року закрито. У закритому провадженні встановлено нібито 238 таких як пан Когут осіб-одержувачів виплат, яким, на думку правоохоронних органів, незаконно було нараховано компенсацію. по даному факту скеровано в суд лише 14 кримінальних проваджень стосовно осіб, які нібито беззастережно визнали вину. По інших – 224 особах встановлено нібито малозначимість звинувачень. Тобто, щодо одних осіб (224 особи) справи закриті через малозначність, а щодо інших (14 осіб), до суду скеровано лише 14 проваджень з обвинувальними актами та клопотаннями про звільнення осіб від відповідальності. На перший погляд, показник Турківської поліції і прокуратури «в сфері економіки» вражає, нібито виявили цілу «схему з розкрадання державних коштів». При цьому, відомо, що серед 224 осіб, є ті, діями яких «заподіяні збитки» не набагато меншими ніж 666 грн. Проте, тодішній слідчий за погодженням з тодішнім прокурором на таких осіб змогли «закрити очі» і закрити провадження щодо них. Таким чином правоохоронці точно вигравали – або ж робилися такі необхідні для району «показники», або ж отримувалася «подяка» від постраждалих.

Більшість судових справ закінчувалось звільненням підсудних від кримінальної відповідальності у зв’язку з дієвим каяттям, також наявні вироки про накладення штрафу в розмірі 850 грн., в окремих випадках суди звільняли від відповідальності по строках давності, а також затверджували угоди про примирення з потерпілим та про визнання вини з прокурором тощо.

В ЄДРСР наявний лише один виправдувальний вирок місцевого районного суду, а саме від 30 червня 2016 року Старосамбірського районного суду Львівської області по справі № 455/599/15-к, який залишено в силі колегією суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області. Так виглядає, що після цього вироку прокуратура старалась обвинувальні акти по справах даної категорії не скеровувати в Старосамбірський районний суд Львівської області.

Також 07 лютого 2019 року у справі № 445/1719/14-к колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду скасовано вирок Золочівського районного суду Львівської області від 18 листопада 2014 року, яким особу визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень, кримінальне провадження про обвинувачення закрито, бо під час розгляду даної справи не встановлено достатні докази для доведення винуватості особи в суді.

По даній категоріі справ на даний час сформована також правова позиція Верховного суду, який за аналогічних обставин у справі № 353/1056/14-к (провадження 51-6825км18) постановою від 26 вересня 2019 року залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора на виправдувальний вирок щодо особи, яка виїжджала за кордон і отримувала аналогічну допомогу (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84726105). Вказана правова позиція Верховного суду обов’язкова для правозастосування органами дізнання (досудового слідства), органами прокуратури та судами.

Питання до слідчих (дізнавачів) поліції, прокурорів, суддів районних судів Львівської області чи володіють вони інформацією про таку судову практику? Якщо так, чому не застосовують у своїй правозастосовчій діяльності? Чи може просто не хочуть цієї позиції бачити, бо так зручніше. Ми давно звикли – влада в Києві міняється, а місцеві поліція і прокуратура в таких невиличких містах при будь якій владі почувають себе царями. Та може все ж таки варто зупинити це свавілля, допоки вони не залізли особисто у вашу кишені, аби витягти звідти останні 28 гривень?