Мало є країн у світі, де слово “патріотизм” експлуатується так часто, як в Україні. Щодня воно звучить із ЗМІ та у побуті, але чи розуміємо ми його істине значення? Тлумачний словник трактує патріотизм як “Любов до своєї Батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви й подвиги”. Без сумніву, у нас в країні патріотів є достатньо. Чого вартують лише воїни, які нас захищають на Сході. Разом з тим є люди, які спотворюють саме поняття патріотизму.
Політики з білбордів клянуться про свою безмежну любов до країни, а потім стають фігурантами корупційних скандалів, чи вітаються “Слава Україні – Героям Слава”, а потім ведуть підкилимні ігри з тими, хто вбиває цих героїв на Сході. Якщо ж дистанціюватися від державних мужів, хіба серед нашого оточення немає людей, які, до прикладу, “демонстративно” плекають українську мову, але не сплачують податки в державну казну. Такі собі подвійні стандарти, така собі “егоїстична” адаптація поняття, такий собі “вибірковий патріотизм’’.
На моє глибоке переконання, багатьох справжніх патріотів загал не знає в обличчя. Можливо, вони й самі не здогадуються про свій патріотизм, а просто виконують свою роботу для добробуту країни. Лікар, котрий в першу чергу думає про здоров’я пацієнта, а не про бонуси від фармкомпаній. Журналіст, що об’єктивно висвітлює події, а не пише замовний матеріал за фінансову винагороду. Вчитель, який дає знання і виховує майбутнє нації. Пекар, прибиральник, слюсар, продавець – вони всі патріоти, за однієї умови: працювати чесно, роботу виконувати якісно. Можливо, цій країні потрібні не відмінні оратори у вишиванках, а просто звичайні люди, котрі виконують свою роботу на “зашибісь”, а не “відшибісь”.
В контексті даного блогу доречно згадати бестселер «Атлант розправив плечі». В цій книзі події розгортаються у США, де владу захопили соціалісти-клептократи, які пригнічують талановитих людей (бізнесменів, артистів, спортсменів, креативних людей). Там є цікавий діалог двох підприємців: «…якби ти побачив втомленого Атланта, в якого підкошуються коліна,…що б ти йому сказав?- «я не знаю, а ти що?» – «А я би сказав: «Атланте, розправ плечі!».
Сьогодні в Україні є тисячі прикладів успішних людей і компаній. У топ 100 кращих провайдерів ІТ-послуг світу – 18 українських компаній. Українська збірна на останніх Паралімпійських іграх зайняла третє місце в загальнокомандному рейтингу. Система публічних закупівель «ProZorro» отримала міжнародну премію у сфері публічних закупівель World Procurement Awards за створення і впровадження електронної системи з унікальною архітектурою і т.д.
Це, власне, і є атланти, які тримають на своїх плечах країну. Це і є ті патріоти, що кожен день роблять свою роботу на відмінно: бізнесмени, лікарі, військові, студенти, інженери, робітники, вчителі і навіть незначна кількість політиків. Це ті, що бачать Україну не відсталою провінцією, а країною можливостей. Атлантам важко, але вони з мужніють набираються досвіду, відмовляються жити за старими правилами. Вони вже розправили свої плечі – атланти українського патріотизму!
Фото Романа Кучера.
