Немає жодного сакрального значення у травматичному досвіді. Немає жодного сенсу у відтворенні хворобливого сценарію. Жодних “кармічних уроків” – все це нісенітниця, покликана виправдати наявність страждань, присутність яких, по суті, не обов’язкова. Те, що ми відтворюємо хворобливий досвід знову і знову має тільки одну причину – ми просто не вміємо до певного часу жити по-іншому.
У дитинстві нами маніпулювали – і ми продовжуємо маніпулювати через відсутність інших моделей. Мотивацією було почуття провини – і ми створюємо такі ситуації, де перекидаємо почуття провини. Ми переконані, що заслужимо на любов, тільки якщо будемо корисні – і ми намагаємося бути корисними. У нашому досвіді лише холодні недоступні об’єкти, що відгукуються на ситуації гострого стресу, і ми створюємо такі ситуації, щоб відчути себе важливим та потрібним. Ми звикаємо до певної внутрішньої напруги і потім все життя підтримуємо її сумнівними вчинками, що випливають із неї складними ситуаціями та заплутаними відносинами. Нічого сакрального у цьому немає. І немає в цьому жодної потреби. Карма – це не якась зовнішня сила, яка тягне нас за собою. Карма – це думки, що просто повторюються в нашій голові, від яких ми не можемо позбутися і тому поводимося так, як поводимось, навіть якщо воно не працює. Ми просто не вміємо робити інакше. Треба вчитися. От і все.
Я якось говорила про те, що в мові Тибету немає слова “винний”, найближче за значенням слово перекладається приблизно як “так воно не працює”. Так воно не працює – це відповідь на будь-які страждання (крім трауру, де страждання – природний і найчастіше необхідний елемент). Так воно не працює, треба смакувати по-іншому.
І перше, що треба припинити – це будь-яку агресію у свій бік. Будь-яке самобичування, зневажливі думки, саморуйнівні переконання (я не гарний, зі мною все неправильно, у мене нічого не вийде, я лінивий і ні на що не здатний, я не такий класний, як хтось інший).
І далі, потрібно вчитись говорити замість агресії собі “так воно не працює”. Як тільки ви помітили, що страждаєте, вчинити так, як ви до сьогодні ще не робили. Подзвонити, написати, поговорити, якщо звичними вашими діями було просто промовчати і тримати все в собі. Дати собі час, піти в себе, побути з цією ситуацією в тиші, якщо ви звикли все дуже емоційно виясняти. Справа не тому, щоб знайти вірний спосіб впливу на іншого. А лише спробувати різні методи почуватись краще. І жити так ніби від цього залежить ваше подальше життя.
