Віталій Павлик: «Яка ж вона, та школа в Америці?»

Сполучені Штати не мають Міністерства освіти або загальнонаціональної освітньої політики. Система освіти США функціонує на рівні штату, а не на національному рівні. В штаті, зазвичай, є державна структура – Департамент освіти або Управління з питань освіти – яка приймає рішення про навчальну програму, підручники, тощо. Хоча у нас є загальнонаціональні правила, які встановлюють вимоги, яким має відповідати навчальний план.

Навчальний заклад – державна школа.
– книжки – підручники додому не носять;
– домашнє завдання – на листочках (1 – 3 листки з предмету) копії з підручника;
– у школі учні багато працюють на комп’ютерах, вчаться швидко друкувати і взагалі майже бездоганно володіють комп’ютером;
– значну частину домашніх завдань учні роблять на комп’ютері. Часом одразу можна побачити оцінку, яку програма видає. Це звичайно і полегшує роботу для вчителя;
– у кожного учня  є своя сторінка в комп’ютері (онлайн – програма), куди батьки можуть зайти і проконтролювати всю успішність своєї дитини, чим займається дитина щодня в школі, а також батьки можуть надіслати повідомлення вчителю і так само отримати відповідь чи повідомлення від вчителів;
– якщо дитина не прийшла до школи, тоді батькам надсилають на телефон повідомлення або телефонують (питання безпеки).
– групування учнів за рівнем здібностей. В кожній школі є 3 – 4 рівні відповідних класів (від найслабшого до найсильнішого). 4 – ий рівень – це талановиті та обдаровані. Для кожного рівня є своя спеціальна програма;

У Нью-Джерсі, так як і у всіх штатах, школи поділені на дошкільні навчальні заклади, де займаються дітки віком від трьох до п’яти років, далі йде початкова школа до четвертого класу, з п’ятого по восьмий класи — середня, а з дев’ятого по дванадцятий — старша школа. У старшій школі — профільне навчання, до чого ми зараз теж прагнемо. Але разом з тим усі навчальні заклади мають єдину мету – навчити учнів застосовувати знання, що вони дуже добре роблять.

Розглянемо це на прикладі штату Нью-Джерсі. Освіта тут є пріоритетною. На 2019 рік на неї виділили 33,9% від бюджету штату. Якщо конкретніше, то ця таблиця виглядає ось таким чином , де є вказано, що на освіту виділено найбільшу суму, що становить 40,4 млрд.дол. (12,6 млрд. від штату і 27,8 млрд.дол від місцевого уряду) .
З цієї суми проводиться оплата працівникам, комунальних послуг навчального закладу, розрахунки за ремонтні роботи та утримання освітнього департаменту. В Америці уже давно зрозуміли, що гроші ходять за дітьми, а не діти за грошима, тому існує конкуренція між навчальними закладами.

Кожен сидить за окремою маленькою партою (де і тримають свої зошити і книжки), тобто списування виключене. Пишуть лише олівцями і це дуже зручно – завжди можна легко виправити помилку. Діти поводять себе вільно на уроках, можуть зайти, вийти, відповісти. За короткий проміжок часу чітко формулюють свою думку, вміють себе презентувати, дуже відкриті. Дуже важливо підкреслити: кожного дня (приклад мого сина, який ходить в fifth grade ( 5 клас)), кожний урок починається з вивченням історії, культури та географії штату та всієї країни і називається цей урок (social studies).

У початковій школі дітей питають про їхні почуття, емоції. Вчитель відчуває, коли дітям потрібно відпочити. На уроках немає нічого дивного, якщо серед уроку діти займаються зарядкою чи іншими вправами. Цікаво те, що в школах є дуже багато групових завдань. Дітей вчать командної роботи.

Виховання поставлене так, що у класі не існує одного лідера, усі лідери, але в певному своєму спрямуванні. Шкільні збори – індивідуально, тобто розмова з вчителем на одинці, а також можна підібрати для батьків зручний день та час. Щороку, наприкінці навчального року (квітень – травень), діти пишуть річний тест (для початкових та середніх шкіл). Тест на комп’ютері і перевіряється на рівні штату. За результатами тесту дітей і розподіляють по класах з відповідною програмою (за рівнем успішності).

Додаткові позитивні сторони:
– Автобус забирає дитину вранці та привозить додому після школи. Якщо дитині потрібно залишитися в школі довше, то існують післяшкільні програми (якщо батьки працюють довго на роботі);
– В школі всім дають сніданок безкоштовно. Обід також є в розкладі, але потрібно доплачувати, в залежності від доходів сім’ї;
– Шкільна форма є обовязкова майже у всіх штатах, що є значним фінансовим полегшенням для батьків,0 а також дисципліна для дітей.

Він вільний. Не боїться піти до директора, не боїться постояти за свої права, не боїться нічого. Наших дітей не вчать вирішувати конфлікти, добиватися свого, стояти за свої права. І це не урок. Це спосіб стояти за свої права. Це спосіб життя. Їм кажуть, що якщо тобі вчитель сказав «ні», іди до завуча, якщо завуч тобі сказав «ні», — в кожного директора є директор. Це негласне правило, яке кожна американська доросла дитина знає, що в кожного начальника є ще начальник. Вони такі сміливі. Моєму сину майже 11 років, а він летить у літаку і він знає, що завжди когось можна попросити про допомогу. Вони вчаться вирішувати конфлікти. Тренінги різні мають. Не можна сказати, що американські діти щасливіші за українських – всі діти щасливі і в нас, і там, але вони не виглядають такими спантеличеними, як наші. У нас діти “затюкані” цим навчанням у школі. Цими зошитами, рюкзаками. Хотілося б, щоб життя наших школярів стало простішим, не перегружати домашніми завданнями, викладати саме те, що є необхідним, виховувати в них поняття більшої самостійності, відповідальності та прищеплювати принципи моралі та культури поведінки, а також, щоб були законослухняними…