Інколи нам здається, що якісь наші маленькі вчинки надто дрібні, щоб мати вплив на щось. Здається, що те, що ми робимо, залишиться непоміченим. Практично на кожній батарейці є значок, що попереджає про небезпечність їхнього викидання у звичайні смітники. Проте чи хоч хтось робить по-іншому? Мало хто замислюється про небезпеку, яку в собі приховує ця маленька річ, а особливо важкі метали, які у ній містяться.
За результатами дослідів кафедри Екологічної безпеки та природоохоронної діяльності «Львівської політехніки», які були проведені в листопаді цього року, можна зробити висновок, що 1 пальчикова батарейка отруює 16 м² землі!
В склад типових батарейок входять марганець, кольбат, титан, цинк, свинець, нікель, ртуть, які при взаємодії між собою є токсичними. Також кожна батарейка містить в собі сильну кислоту чи луг.
У 2014 році на базі «Дніпровської політехніки» було проведено дослідження. Викладачі розбили корпус 10 батарейок і залили отриману масу 1 л води. Тоді спробували проростити насіння дині, редису та салату в даній рідині у різних концентраціях з водою та в звичайній очищеній воді. Як результат, навіть в концентрації 1/10 ріст насіння уже був пригнічений на 60%! Отже, вміст важких металів в батарейках при потраплянні в навколишнє середовище призводить до деградації росту рослин.
Цілком очевидно, що все це має вплив і наше життя безпосередньо. З водою, їжею та повітрям важкі метали також потрапляють в людський організм. Вони можуть накопичуватися в кістках та органах, тим самим зменшуючи в нашому організмі вміст необхідних корисних елементів і сприяти виникненню важких захворювань.
В Україні немає заводу для переробки батарейок та акумуляторів. У 2016 році львівський завод «Аргентум» оголосив, що переробка батарейок є збитковою і за них потрібно доплачувати.
Також у нашій країні не проведено необхідних реформ, щоб виробники батарейок платили з доходів від продажів за переробку батарейок, як це робиться в Європі. Проте в Україні вистачає небайдужих людей. Так, у 2013 році виник проект «Батарейки, здавайтеся!», засновники якого створили понад 1500 пунктів збору батарейок по всій країні та вирішують питання, пов’язані з переробкою на заводах Redux (Німеччина) та Recupyl (Польща).
Оскільки досі за переробку батарейок продовжують платити небайдужі люди та організації, а не їхні виробники, то нещодавно виник проект «Коробочка» – збір батарейок з гарантованою переробкою та внеском на реформу. Детальнішу інформацію можна дізнатись на їхньому сайті.
Хоча в Україні батарейки викидають в навколишнє середовище недобросовісні люди, бо, на їхню думку, переробляти їх ніхто не буде, але також вистачає тих, хто бореться за наше чисте та здорове майбутнє.
Тому варто здавати батарейки та акумулятори у спеціалізовані пункти прийому. Не варто думати, що Вам не під силу нічого змінити – якщо так подумають всі, то так і справді буде. Але коли кожен собі скаже: «Ні, досить!», то все у нас вийде!
