Процес компостування дуже простий: закидуємо у відро залишки їжі, яка компостується, посипаємо її бокашами і закриваємо кришку. Через деякий час в нижній частині відра утворюється «компостний чай», який я зливаю через кран і використовую для удобрення кімнатних квітів (проте розводжу із водою через значну концентрацію).
За 2 місяці користування домашнім компостером ніяких проблем не виникало, хоча спочатку думала, що буде неприємний запах чи з’являться якісь паразити. Насправді, я стараюсь не дуже часто його відкривати, щоб не перешкоджати повноцінному процесу ферментації. Спочатку назбираю певну кількість в меншу ємність, а тоді пересипаю у контейнер. Запах відкритого контейнера, звісно, присутній, він трішки кислуватий (але в тисячі разів приємніший, ніж від сміттєвих баків), в закритому вигляді ніякого запаху немає.
Варто також пам’ятати, що вдома за невеликий проміжок часу неможливо отримати готове добриво, тому після наповнення відра, напівготовий компост варто закопати в землю (клумба чи дачна ділянка). Таким чином компост перетвориться в добриво і збільшить врожайність грунту.
У сільській місцевості, як варіант, можна власноруч створити компостну яму або купу і за певний період отримати добриво. Прикладом такого способу компостування є екологічний проект «Компола», започаткований київськими школярами.
Отже, маючи бажання зробити нашу природу чистішою, можна знайти безліч способів.
Шкодую, що не займалась компостуванням раніше.