Чи втомлюються волонтери? Звичайно. Чи відчувають певні моменти розчарування? Звичайно. Але є речі, які нам страшенно додають сил та енергії не зупинятись, – це побачити радість в очах дітей, це отримати повідомлення про отримання посилок і що там більше, ніж вони просили. Це побачити фотографії від воїнів, що все приїхало згідно запитів і те, що було мені неможливим дістати, стало можливим. Коли відчуваєш брак сил, але бачиш, що робиш для когось дуже важливу справу – ресурси миттєво відновлюються.
Ще одна така річ – це коли отримуєш повідомлення з проханням щось дістати від воїнів і відчуваєш, що не маєш права відмовити. Кажеш окей і йдеш це все шукати. Неважливо, скільки воно коштує, неважливо, скільки треба часу, щоб знайти – ти просто погоджуєшся і починаєш щось робити. І якось так виходить, що завжди знаходяться ті, хто допоможе. Якийсь випадковий телефонний дзвінок, якась випадкова зустріч на вулиці допомагають закрити серйозні запити. Тоді особливо відчувається Божа допомога і те, що ми не самі у цій війні. Такі миті надихають працювати ще більше.
Та буває й протилежна ситуація. Коли є сили, є бажання щось робити, а натомість отримуєш хвилю зауважень, критичних запитань, відповідей, в яких відчувається зневіра. Ці моменти завжди вибивають зі звичної робочої колії та забирають багато енергії.
Якось знайома висловила думку, що одна з людей, яким я допомагаю, не потребує цієї допомоги, бо вигладає, що в неї все і так прекрасно. Кілька днів я провела вагаючись та роздумуючи, чи це справді так. Можливо, я витрачаю не туди ресурси, які могли б бути комусь життєво необхідними?
Мені довелось вивчати це питання дуже ретельно. Зрештою, виявилось, що ця допомога людині справді була потрібна. Але щоб з’ясувати це, мені довелось витратити немало часу і зусиль, які не валяються на дорозі.
Звісно, тих, хто підтримує, є більше, і це дуже тішить, але одне критичне зауваження в день – це як ложка дьогтю у бочці меду, що не дає спокійно сконцентруватись та працювати над завданнями.
Отже, маєте зауваження до волонтерів – це нормально. Усі ми часом можемо помилятись. Це буває справді дуже корисно. Та перш ніж публічно висловлювати їх, переконайтесь, що ваша думка достатньо аргументована і їй є докази. Переконайтесь, що це не просто емоційний напад на когось через власні проблеми.
Всі ми хочемо перемоги, всі ми бачимо, як наші діти щиро прагнуть її і готові працювати для неї. Учора до мене у волонтерський штаб прийшла Юля – одногрупниця мого сина. Після пар дівчинка вирішила допомогти пакувати продуктові набори для переселенців. Вона була здивована, що можна так легко і просто стати частинкою важливої справи, навіть якщо попередні місяці не мав такого досвіду.
Беріть приклад з Юлі. Долучайтесь до ініціатив, які потребують людей. Шукайте можливостей бути корисними – бачити таких людей це величезне натхнення для волонтерів, яке особливо додає нам сил. Маємо залишатись такими ж єдиними і діяльними, надихати один одного на ще більшу працю – і буде нам омріяна перемога.
