Зірка «Соціальної мережі», «Ілюзії обману» та «Справжнього болю», номінант на премію «Оскар» Джессі Айзенберг уперше приїхав в Україну разом із дружиною та дитиною. На Яворівщині він став волонтером мистецького табору для 80 дітей, а у Львові побував напередодні чергової російської атаки. В ексклюзивному інтерв’ю LMN актор розповів, чому історія його родини пов’язана зі Львовом, що побачив в українських дітях і як уявив на місці атакованого міста рідний Нью-Йорк.
«Львів – це частина історії моєї родини»
Для Джессі Айзенберга цей візит до України став першим. Однак про Львів він чув із дитинства. Його родина має польсько-українське коріння й походить із Люблінського воєводства неподалік українського кордону.
«Під час Другої світової війни дехто з моєї сім’ї вижив саме завдяки тому, що переховувався у Львові. Моя родичка Марія вижила тут, а згодом переїхала. Власне, перша п’єса, яку я написав, була саме про її життя. Тому ця частина світу завжди була дуже важливою для нашої родини», – ділиться актор.
Коли постало питання про поїздку до країни, де триває повномасштабна війна, рідні, за словами Айзенберга, поставилися до рішення з розумінням і гордістю. Бажання допомогти переважило страх.
Табір, де діти самі писали п’єси
Актор приїхав у межах програми «CampFire Project», яка об’єднує українських та американських митців. На відміну від багатьох колег, які обмежуються підтримкою в соцмережах чи донатами, Джессі вирішив приїхати особисто. Разом із дружиною та дитиною він долучився до п’ятиденного мистецько-терапевтичного табору на Яворівщині, де перебувало близько 80 дітей від 5 до 16 років. Вони практикували англійську через музику, фотографію, танці й театр. Айзенберг фотографував і знімав відео, а його дружина, яка працює у сфері освіти, викладала театральне мистецтво.
«Діти щоранку вчилися співати разом, відчувати ритм. Також працювали класи фотографії, танці та театр, де діти самі писали п’єси. Головна мета – навчити їх працювати в команді. Коли я дивлюся на українців за останні роки, я бачу, як добре люди діють, коли вони об’єднані», – зазначає Айзенберг.
Актор додає, що спостерігати за дітьми, які намагаються мати нормальне дитинство під час війни – зворушує до сліз.
«Моя дитина росте в спокійному Нью-Йорку. Коли я дивлюся на тутешніх дітей, я думаю, а що, якби моя дитина жила у війні? Це крає серце. Якби я робив фільм про Україну, він був би саме про дітей».