У Львові діти військових та прикордонників написали листи й намалювали малюнки для своїх батьків, які нині захищають Україну. У посланнях — слова любові, підтримки та вдячності, а також найзаповітніше бажання кожної дитини — якнайшвидше обійняти рідних. Частина дітей уже дочекалася своїх татів із полону, інші продовжують чекати на повернення найдорожчих людей додому. Усі листи передадуть бійцям підрозділу «Шквал», щоб підтримати їх на передовій. Детальніше про зворушливу акцію та історії родин — у новому репортажі кореспондентки LMN Каріни Савки.
«Сьогодні діти власноруч виготовлятимуть листи, обереги, малюватимуть малюнки, які в подальшому передадуть татам-прикордонникам на передову», — розповіла речниця 7-го прикордонного Карпатського загону Анастасія Ліпська.
Десятирічна Анна та шестирічний Дмитро надто добре знають ціну розлуки. Для цих дітей час очікування тягнувся з 2022 року. Обійняти найріднішу людину їм вдалося лише зараз, після одного з останніх обмінів полоненими.
У цих листах — усе те, що діти так давно хочуть розповісти своїм татам. Оскільки батьки виходять на зв’язок дуже рідко, усі свої новини та емоції малеча сьогодні довіряє паперу.
«Від Руслана з Маріуполя, 12 років. Герою України. Дякую вам за моє мирне життя. Повертайтеся живими до нас. Ми віримо у вас. Мирного вам неба. Ви наші герої. Слава Україні! Нехай вас оберігає янгол», — пише хлопчик.
Через службу батька-прикордонника Вероніка бачить його не так часто, як хотілося б, але кожну мить разом дівчинка дуже цінує, із теплом згадує їхні традиційні прогулянки львівськими вулицями та парками.
«Дякую вам за вашу відданість, за те, що захищаєте нас та нашу Україну, за все, що робите для нас. І вірю, що до нашої перемоги залишилося зовсім трішки. Я дуже ціную вашу роботу та щовечора молюся за вас і нашу перемогу. Від Вероніки, 11 років», — написала у листі дівчинка.
Дружина військового, мати 4-річної доньки Христина Савка розповідає, що зустрічатися з чоловіком зараз випадає максимум раз на шість місяців.
«Він буде безмежно радий. Я знаю, наскільки сильно він любить донечку. Він дуже за нею сумує. І будь-яка дрібничка, навіть отой малюночок, для нього буде дуже цінною. Коли дитина малюватиме, вона також згадуватиме тата», — каже Христина Савка.
За словами дружини військового, матері 8-річної та 9-річної доньок Оксани Жукової, це найменше, що вони можуть зробити для своїх чоловіків, аби підтримати їх, щоб вони відчували, що те, що вони зараз роблять, є важливим не лише для себе, а й для всіх нас.
Аби підтримати зв’язок із малечею, татусі підготували неочікуваний подарунок — записали для них відеозвернення. Незабаром ці листи відправлять бійцям комендатури швидкого реагування «Шквал». Для прикордонників це стане теплим нагадуванням: попри те, що вони далеко й є захисниками, найголовніша їхня місія — бути батьками, на яких чекає родина.
