Призначення 43-річного генерал-майора Михайла Драпатого Головнокомандувачем ЗСУ замість Олександра Сирського маркує остаточний транзит до військового керівництва нової хвилі. Це не просто ротація кадрів, а зміна воєнної філософії: від масштабних маневрових операцій до гнучкої оборони, технологізації та жорсткого зберігання людського ресурсу.
Два генерали: досвід проти адаптивності
Олександр Сирський залишиться в історії цієї війни як архітектор ключових перемог: від оборони столиці до Харківського прориву та Курської операції. Його стиль – жорстка централізація, агресивні контратаки навіть за обмеженого ресурсу та постійний наступальний імпульс. Водночас консервативний підхід до управління та непорозуміння з цивільним блоком Міноборони щодо методів мобілізації та реформ ускладнювали взаємодію у тилу.
Михайло Драпатий – представник командирів, чий бойовий шлях сформувався безпосередньо у війні проти РФ з 2014 року. Пройшовши шлях від прориву на БМП у Маріуполі та виведення підрозділу з Ізваринського котла до керівництва Сухопутними військами й Об’єднаними силами , він поєднує практичний фронтовий досвід із західною академічною підготовкою.
