Одним із доказів винуватості став запис розмови, як прокурорка, уже знаючи, що її викрито, давала хабара співробітнику поліції, прохаючи не виконувати доручення слідчого у кримінальній справі. Зафіксовано репліку прокурорки: «Я хочу, щоб Ви не пхалися». При зустрічі вона передала представнику поліції 5 тисяч доларів, кажучи, що це половина.
У вересні 2017-го жінку засудили за передачу неправомірної вигоди — оштрафували на 12 750 гривень і конфіскували 5000 доларів.
Справа про шахрайство слухалась у суді пʼять років. Причина цього — поведінка обвинуваченої, яка не зʼявлялася у судові засідання безліч разів. Більшість її неявок були визнані неповажними. У 2023-му суд двічі застосував до жінки привід.
Колишня прокурорка винною у шахрайстві себе не визнала, тільки сказала, що не виключає, що могла підписати за когось заяву про розгляд цивільної справи без участі сторони. Пояснила, що вкрай потребувала грошей у звʼязку із хворобою її чоловіка. Тому вона спробувала заробити посередницькими послугами — допомогти підприємцю у придбанні майна шляхом оспорення права власності. Покупець цікавився не старими будівлями, а землею під ними, яку хотів забудувати житлом. У разі успіху обвинуваченій обіцяли також «квадратні метри» у новобудові. Пізніше вона повернула підприємцю 10 тисяч доларів. Чоловік обвинуваченої помер від інфаркту, начебто через притягнення дружини до кримінальної відповідальності.
мобільному телефоні колишньої прокурорки виявлено контакти із особами, причетними до незаконного оформлення права власності на примішення, листування із представником банку про придбання обʼєкту нерухомості через підставну особу; з представником реєстраційної служби про реєстрацію права власності на майно підприємства. Такод на телефоні є фото свідоцтв про право власності на майно підприємства, поверхові плани приміщень, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області та ін.
Суд дійшов висновку, що обвинувачена, хоча і частково надала показання щодо обставин справи, але відмовилася відповідати на запитання учасників та суду. Також вона не сказала, що вчинила неправильно, що жаліє з приводу скоєного і готова нести покарання. Коли жінка заговорила в дебатах про щире каяття, то суд їм не повіврив, зважаючи на її процесуальну поведінку. Суд вважає, що мотивом такого «каяття» було тільки бажання уникнути тюремного покраання.
