регіональні новини
Написати нам
«Дуже боляче, коли бачиш муки своєї дитини»: Віра Лемець із Турківщини просить допомоги у лікуванні сина
31 Березня, 16:15
logo-black

«Дуже боляче, коли бачиш муки своєї дитини»: Віра Лемець із Турківщини просить допомоги у лікуванні сина

12-річний Миколка Лемець досі не розмовляє та не ходить без сторонньої допомоги. У хлопчика важка форма ДЦП. Батьки круглорічно возять дитину на лікування та реабілітацію. Кажуть, інакше Миколка вже давно би просто не жив.

foto-2-2

«Це дуже бажана і очікувана дитина. В нас із чоловіком 12 років дітей не було. Коли дізналась, що вагітна, на сьомому небі була. До 5-го місяця жодного дискомфорту. Ходила на роботу, виконувала домашні справи. Почувала себе чудово. А потім, раптом, почали підтікати води. Мене взяли на збереження. Протримали до сьомого місяця, а далі кесарили. Дитинку по народженні одразу забрали до реанімації. Через два місяці нас виписали. І все було чудово, знову до 5 місяців. Хлопчик «пас коні», махав ручками, гу-гукав. А в якийсь момент перестав реагувати. З того часу у наше життя увійшли постійні обстеження та лікування», – розповідає Віра Лемець.

Мати разом з батьком возили дитину на всі можливі і неможливі обстеження, зрештою хлопчику поставили страшний діагноз: важка форма ДЦП, дисплазія, затримка психічного розвитку. Аби помогти Миколці,батьки за останні гроші їздили на лікування в столицю, у клініку Казявкіна в Трускавці, возили навіть у Туреччину.

91107186_600660250561587_5160677366791405568_n
91258350_220075072396283_7087064241651318784_n

«Я пробувала традиційну і нетрадиційну медицину. Ходила до жінок, які лікують руками, і возила малого до монастирів і чудотворних місць. Хтось нам порадив дуже хорошу і провідну клініку в Туреччині. Взяли кредит і поїхали туди. Там пам’ятаю розмову з професором. Питала, чому ж нема результату. А він сказав: «У вашого сина важка форма ДЦП, якщо ви зупинитесь і перестанете його лікувати – він просто перестане рухатись і помре. Все, що ви робите, дає хоч маленький, але дуже потрібний результат». Після того я зрозуміла, що буду продовжувати лікувати сина, що б мені цього не коштувало. Дуже боляче просто сидіти і дивитись на муки своєї дитини», – додає жінка.

Через те, що Віра опікується сином, вона не може працювати. Гроші в сім’ї заробляє лише батько. Він по можливості їздить на заробітки, хапається і вдома за будь-яку роботу. Але на лікування сина в місяць батькам йде іноді до 10 тисяч гривень. А крім того, ще 4 рази на рік вони везуть Миколку на реабілітацію в Трускавець та двічі на рік до Києва.

«20 тисяч за один курс іде, а ще проживання, доїзд, харчування і звичні ліки та памперси. Звертаємось до фондів, але вони підтримують рідко, або лише один курс. Решта – треба шукати гроші самостійно. Продати нічого, у нас з майна лише старенька машина, яка потрібна, аби возити дитину на лікування», – каже Віра.

Батьки хлопчика звертаються до небайдужих підтримати їхню сім’ю матеріально та дати шанс їхній дитині жити.

Прохання надсилати кошти на номер карточки (Приватбанк): 4149 4996 4164 4842 Лемець Віра Степанівна.

Схожі новини