«Я її сила, а вона мій смак», — так ветеран Ігор Борис пояснює назву пекарні «Сила і смак», яку разом із коханою Тетяною відкрив у Стрию. У 19 років він добровольцем пішов захищати Україну, а згодом отримав важке мінно-вибухове поранення, переніс шість операцій і майже два роки відновлення. Після повернення до цивільного життя Ігор вирішив здійснити давню мрію — працювати на кухні та відкрити власну справу. Сьогодні він сам випікає продукцію у своїй пекарні, а поруч із випічкою зберігає пам’ять про загиблих побратимів.
Ігор родом із Стрия. До служби навчався у місцевому училищі за спеціальністю машиніста бурової установки, слюсаря з ремонту автомобілів та водія.
У серпні 2022 року, коли йому було лише 19 років, Ігор добровільно пішов до війська. Каже, що довго не роздумував над рішенням, адже вважав, що має захищати свій дім.
«Наважуватися довго не прийшлося, тому що війна в нас у країні. Треба було йти захищати свій дім, свою країну. Звичайно, мама була проти, але свого рішення я не змінив», — згадує Ігор.
Він служив у Першому Донецькому штурмовому загоні прикордонної служби. Був інспектором вищої категорії кулеметної спеціальності.
Поранення Ігор отримав на Донеччині, у Соледарі. Його підрозділ потрапив в оточення, а під час виходу з нього військовий дістав мінно-вибухове поранення в таз.
«Нас взяли в оточення і при виході я отримав мінно-вибухове поранення в таз. Дев’ять осколків потрапили у внутрішні органи. Їх діставали вже під час операцій», — розповідає ветеран.
Після цього почався тривалий період лікування. Загалом Ігор переніс шість операцій у різних містах України — Дніпрі, Івано-Франківську та Києві.
Відновлення тривало майже два роки. Через отримані травми Ігорю вивели стому. Останню операцію він переніс близько року тому.
Та важким було не лише фізичне відновлення. Після повернення до цивільного життя Ігорю довелося заново вчитися соціалізуватися та знаходити своє місце вже поза військом.
«Соціалізуватися було важко. Я трохи дуркував, гуляв, не знав, за що взятися. Але зрештою мені допомогло нове коло спілкування, хороші люди поруч і дівчина, з якою я познайомився. Вони допомогли мені більше соціалізуватися, взяти себе в руки і вже дійти до мрії», — говорить Ігор.
Саме підтримка людей, які опинилися поруч, допомогла ветерану поступово повернутися до звичайного життя.
Фізично основний етап реабілітації Ігор уже пройшов, однак наслідки поранення залишилися. Він регулярно проходить обстеження та лікування.
«Здоров’я вже не те. Віддав, можна сказати, вагон здоров’я. Треба себе берегти, постійно бути під наглядом лікарів. Принаймні раз на пів року мені потрібно лягати в лікарню, прокапуватися, щоб підтримувати своє здоров’я», — розповідає ветеран.
Працювати на кухні Ігор хотів ще до армії. Однак тоді не мав можливості повністю реалізувати це бажання.
Після повернення зі служби він спробував себе у роботі на кухні одного із закладів. Випічка та робота з тістом йому сподобалися, і у 2025 році разом із Тетяною вони вирішили відкрити власну справу.
Про грантові програми Ігор знав ще до війни. Коли вирішив започаткувати власний бізнес, почав вивчати можливості державної підтримки та зрештою скористався програмою «єРобота».
У жовтні 2025 року ветеран подав бізнес-план, а вже у грудні отримав 500 тисяч гривень грантової підтримки. За ці кошти придбали необхідне обладнання для пекарні: піч, фритюрницю, вентиляційну систему, холодильники, морозильну камеру, розстійну шафу, мийку, нержавіючі столи та інше кухонне обладнання. Однією з умов грантової програми було створення двох робочих місць.
Додатково 150 тисяч гривень на розвиток ветеранського бізнесу Ігорю компенсувала Львівська обласна військова адміністрація. За ці кошти облаштували вивіску та інтер’єр пекарні.
Заклад почав працювати у тестовому режимі в березні 2026 року, а офіційне відкриття відбулося 6 квітня.
Назву для пекарні придумала Тетяна. Вона стала відображенням не лише їхньої спільної справи, а й стосунків.
«У мене є дівчина Тетяна, і ми разом із нею відкрили цю пекарню. У назву вона заклала такий сенс, що я її сила, а вона мій смак», — пояснює Ігор.
Сьогодні у пекарні працюють троє людей: Ігор як підприємець, Тетяна та ще одна працівниця. Сам ветеран переважно займається випічкою.
Асортимент у «Силі і смаку» великий. Тут готують солодку та солону випічку, круасани, булочки з різними начинками, кальцоне, сосиски в тісті, часникові булочки, а також чебуреки. Є й незвичні поєднання — зокрема чебурек із вишнею. Також готують варіанти з курятиною та іншими начинками.
Ігор каже, що визначити одну найпопулярнішу позицію складно — попит змінюється залежно від дня та настрою відвідувачів.
«Буває по-різному. Колись хочеться більше солодкого, колись — більше солоного. Важко вгадати. Ми робимо нову позицію — якийсь час вона йде дуже інтенсивно, а потім з’являється щось нове і люди вже більше беруть його», — розповідає він.
Окреме місце у закладі займає пам’ять про побратимів Ігоря. На стінах та в інтер’єрі пекарні — фотографії, шеврони, прапори та військові трофеї. Ветеран каже, що для нього це не просто окремий куточок.
«Ми вирішили зробити все саме в такому стилі, щоб, коли мої побратими приїжджають або будь-які люди заходять, вони бачили, як це дається, як тяжко дається нам ця перемога. Хотілося створити місце пам’яті, де заходиш — і воно асоціюється з пекарнею, з теплом, з чимось домашнім», — пояснює ветеран.
Говорячи про найскладніший момент зі служби, Ігор не може назвати лише одну подію. Для нього такими залишаються бойові виходи, штурми, оточення та вихід із нього.
«В армії дуже багато моментів, це взагалі ціла історія. Я не можу виділити конкретно якусь одну подію, тому що всі вони мають для мене велике значення. І мої бойові виходи, і штурми, і те, як нас взяли в облогу, як ми виходили — це все дуже важкі спогади», — каже він.
Відкрити власний бізнес виявилося складніше, ніж Ігор очікував. Деякі проблеми виникали там, де їх не передбачав, а ситуації, яких спочатку боявся, навпаки, вирішувалися легше. Зараз він хоче поступово розширювати команду, однак спочатку прагне стабілізувати роботу пекарні.
«Бізнес — не легка штука. Потрібні витримка, час, щоб воно все стабілізувалося, щоб самому зрозуміти, як воно все працює. І вже тоді можна брати ще когось на роботу, навчати», — говорить Ігор.
У майбутньому ветеран планує брати участь у ветеранських ярмарках. Такі заходи вже проводили у Стрию, і команда «Сили і смаку» долучалася до них. Ігор також хоче, щоб про його пекарню знали не лише у Стрию.
«Чим більше людей дізнається про нашу пекарню, тим краще. Хочеться, щоб до нас телефонували й з інших міст. Звичайно, хочеться розширювати це, але все з часом. Потрібно трохи часу, щоб поставити справу на ноги і далі рухатися вперед», — каже ветеран.
Для Ігоря «Сила і смак» стала більше, ніж просто бізнесом. Це можливість повернутися до мрії, яку він мав ще до війни, почати новий етап життя після важкого поранення та водночас зберегти пам’ять про побратимів.
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь
