Країни Європейського Союзу поступово посилюють міграційні правила для українців, зокрема для чоловіків призовного віку. Водночас масового повернення українців додому поки не прогнозують через безпекову ситуацію та невизначеність в Україні. Про це в ефірі розповів президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.
Не варто переводити цю тему виключно в емоційну площину й говорити, що Європа починає масово виганяти українців. Насправді йдеться про значно складніший процес. На початку повномасштабної війни країни ЄС фактично надавали українцям екстрену гуманітарну допомогу. Людей пропускали навіть без повного пакета документів. Але зараз Європа поступово повертається до більш жорстких міграційних правил.
Якщо людина нелегально перетнула кордон, її розглядають як порушника міграційного законодавства. Таких людей можуть виявити під час перевірки документів, звернення за статусом тимчасового захисту або поблизу кордону. Якщо у паспорті немає відмітки про легальний перетин кордону, запускається стандартний механізм депортації і людину доставляють до українського кордону та передають прикордонникам.
Частково це вже відбувається. Наприклад, Норвегія вже не надає статус тимчасового захисту українським чоловікам віком від 18 до 60 років. Думаю, інші країни теж можуть рухатися в цьому напрямку. Європейцям складно зрозуміти ситуацію, коли вони допомагають Україні грошима, озброєнням, підтримують соціальну сферу, а водночас частина українських чоловіків намагається уникнути мобілізації та залишитися в Європі. Для багатьох у ЄС це виглядає як раціональне питання.
Поки що ми не бачимо масових рішень про відмову українцям у захисті. Такі заяви здебільшого звучать від політиків, але не від структур, які ухвалюють остаточні рішення. Тут є подвійна ситуація. З одного боку, Європа переживає демографічну кризу та потребує робочих рук. Вони зацікавлені, щоб українці залишалися, інтегрувалися в суспільство та працювали. З іншого намагаються балансувати між власними інтересами та підтримкою України.
Я б не назвав це втомою. Йдеться про тверезий розрахунок. На початку війни гуманітарний фактор був ключовим. А зараз уряди починають рахувати кошти, які витрачаються на підтримку українців, і намагаються максимально інтегрувати їх у ринок праці. Фактично зараз відбувається перехід українців у Європі з категорії “людей, яким допомагають” до категорії трудових мігрантів. І це нормальний процес.
Європа сигналізує: вона не може нескінченно утримувати мільйони людей. Тому Україні вже зараз потрібно думати не лише про повернення громадян, а й про умови, за яких вони захочуть повернутися.
Дуже серйозно інтегрувалися. Наприклад, у Польщі лише за минулий рік понад 860 тисяч українців сплачували соціальні внески. За 2024 рік українці принесли польській економіці майже 100 мільярдів злотих податків. Для Польщі це величезний ресурс. Люди орендують житло, купують товари, користуються послугами, працюють. Тому польський бізнес уже відкрито говорить, що уряд має зробити все, аби українці залишалися в країні.
Міграційний рух триває постійно: хтось виїжджає, хтось повертається. Але про масове повернення можна буде говорити лише після завершення бойових дій та появи відчуття безпеки. Особливо це стосується жінок із дітьми. Попереду новий опалювальний сезон, і ніхто не знає, яким він буде. Росія продовжує атаки по українській інфраструктурі. У таких умовах очікувати масштабного повернення дуже складно.
Найголовніше це втримати країну та фронт. Без цього всі інші розмови не матимуть сенсу. Також потрібно створювати умови для життя: робочі місця, житло, зрозумілі правила гри в державі. Ідеться не лише про житло у кредит, а й про соціальне та муніципальне житло, яке можна буде орендувати.
Лише так Україна зможе стати привабливою для повернення своїх громадян. Але це буде тривалий процес, а не одномоментне рішення.
Статус тимчасового захисту для українців у ЄС наразі діє щонайменше до березня 2027 року. Якщо війна триватиме, його, найімовірніше, продовжать і надалі. Європейці розуміють: людям із зон бойових дій або тим, хто втратив житло, просто нікуди повертатися. Тому підтримка України продовжиться. Але паралельно Україні потрібно вже зараз готуватися до довготривалої роботи над поверненням людей і збереженням тих, хто залишається в країні.
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь
