Хоча Україна поки не є членом НАТО, наші військовослужбовці як представники держави-партнера брали участь в усіх основних операціях та місіях Альянсу. LMN вирішила поспілкуватися з львів’янкою, полковником Збройних сил України, третім секретарем Місії України при НАТО Валерією Парадою про досвід служби у місіях з підтримки миру.
Чому Ви вирішили стати військовослужбовицею?
Після отримання Україною незалежності немало наших жінок вирішили реалізовувати себе у військовій сфері. І я – одна з тих жінок, що зв’язали свою долю з армією. Я призивалася в 1997 році, бачила труднощі, розуміла, що мені їх також не уникнути, але рішення мною було прийняте, і я вже 20 років його незмінно виконую.
Як наважились поїхати у місію?
Від початку незалежності наші збройні сили беруть активну участь в міжнародних операціях з підтримання миру та безпеки в різних регіонах світу – на Балканах, в Африці, на Близькому Сході. І так склалося, що з перших років служби, з 2000 року, мої функціональні обов’язки були безпосередньо пов’язані з підготовкою військовослужбовців і підрозділів до участі в цих міжнародних операціях. Тому це не стало несподіванкою, коли я згодом написала рапорт з клопотанням направити мене до миротворчої місії. Командування підтримало моє рішення.
У 2002 році мене було направлено до штабу Тимчасових Сил ООН в Лівані. Там я відповідала за контроль технічного стану і порядок збереження боєприпасів, екіпажної зброї, експлуатації і обслуговування важкої колісної, інженерної та спецтехніки та проводила регулярні інспекції в підрозділах контингентів усіх країн, які виконували завдання в складі Тимчасових Сил – Гани, Індії, України, Польщі, Франції, Італії. Довелося розібратися в безлічі технічних питань і деталей, про існування яких я навіть не підозрювала. Мною керували не амбіції, а бажання професійно виконувати обов’язки, адже то був прецедент – жінка-офіцер наших Збройних Сил у штабі місії ООН, і я мала практично довести, що жінка спроможна виконати такі завдання. Я справилася.
За рік, у 2003-му, коли поверталася до України, то дізналася, що інша жінка-офіцер їде військовим спостерігачем в одну з місій ООН в Африці. І я зрозуміла, що ми все-таки почали долати стереотипи щодо ролі і місця жінок в армії.
Наступними в моїй службі були Ірак у 2005 році, де я була офіцером відділу цивільно-військової взаємодії штабу 81 тактичної групи українського контингенту Багатонаціональних сил в Республіці Ірак, а згодом, у 2009-2010 – Косово, в штабі КФОР (KFOR, Kosovo Force — міжнародні сили під проводом НАТО, відповідальні за забезпечення стабільності в Косово, – LMN). Там я займалася плануванням інформаційних операцій та відповідала за стратегічні комунікації. Водночас була старшим національним представником України в штабі КФОР і виконувала представницькі функції.
Як Ви почувались на службі за кордоном?
Від початку моєї служби в армії мене вчили особистої відповідальності, а за кордоном це відчуття у мене завжди подвоюється, оскільки я представляю не тільки наші Збройні Сили, а всю країну. Тому в багатонаціональному середовищі треба бути на відповідному рівні в усіх питаннях – володіння англійською, знання стандартних операційних процедур, виконання завдань, особиста поведінка.
Як у НАТО досягається рівність між чоловіками і жінками, які служать разом? Чи різні до них вимоги?
У Лівані в 2002 році я з подивом виявила, що у батальйонах ЗС Гани, Індії, Польщі, Франції проходять службу жінки-військовослужбовці всіх категорій. Чергують в нарядах, виїжджають на патрулювання, відповідають за питання матеріально-технічного і медичного забезпечення. В Іраку в американських підрозділах було досить багато жінок-військовослужбовців, і вони разом з чоловіками виконували бойові завдання. У Косово, в період моєї служби, в батальйоні ЗС Греції служили жінки-солдати і сержанти, а командиром миротворчого батальйону Норвегії була жінка-підполковник.
Необхідно зазначити, що і в польових місіях, і в штабних структурах відносини між чоловіками і жінками будуються на загальних військових принципах: командир – підлеглий, виконання завдань, військова дисципліна, штабна культура, стриманість.
Безумовно, час від часу виникають проблеми через особисті відношення. Але і в національних контингентах, і в штабах місій з цього приводу проводиться відповідна робота. Ці проблемні питання також піднімаються на всіх рівнях в ООН і НАТО.
Сьогодні українські жінки активно призиваються до лав збройних сил, завдяки розширенню списку посад призначаються командирами підрозділів і бойових машин, снайперами, операторами ПТКР. Бачу їхню старанність і наполегливість і сподіваюся, що вони не покинуть військову службу, а стануть наступним поколінням справжніх військових професіоналів.
Як здобутий у Косово досвід допомагає у Вашій теперішній діяльності?
Досвід кожної місії – різноманітний і тим для мене важливий – я завжди застосовувала в своїй службовій діяльності. Цей досвід також допоміг мені виконувати завдання в АТО на сході України у 2014-2015 роках.
Мій перший приклад в Лівані мав позитивні наслідки – жінок почали направляти військовими спостерігачами, вони служили в складі наших контингентів, а згодом їх почали направляти і в структури вищого рівня – до об’єднаних командувань НАТО, до Місії України при НАТО.
Я вдячна своїй армії за можливість реалізувати себе як особистість, застосовувати свої знання та уміння. Завдяки армії я побачила світ, отримала унікальний досвід, знайома і дружу з чудовими людьми з інших країн.
Я присвятила себе підготовці і розвитку військ і коли хлопці упевнено спілкуються англійською, опановують штабні процедури та стандарти НАТО, а наші підрозділи показують високі результати на міжнародних військових навчаннях і викликають повагу і захват, я відчуваю себе щасливою мамою багатьох талановитих дітей, в розвитку і становленні яких є і моя участь.
Я ними пишаюся, цими хлопцями, бо жодні особисті досягнення в армії ніщо, якщо ти не навчив цьому інших, і не сприяв набуттю ними професійності.
Довідково
Що таке НАТО?
Організацію Північноатлантичного Договору засновано у квітні 1949 року у Вашингтоні. До союзу одразу увійшли Бельгія, Данія, Канада, Франція, Італія, Люксембург, Нідерланди, Ісландія, Норвегія, Португалія, Велика Британія та Сполучені Штати Америки. Сьогодні Північноатлантичний альянс об’єднує 30 держав Європи та Північної Америки, йдеться на офіційному вебсайті.
Ключовим аспектом діяльності організації є підтримання миру, об’єднання зусиль для колективної безпеки. Штаб-квартира НАТО розташована у м. Брюссель, Бельгія. Усі рішення в Альянсі приймають колективно. Кожна з держав-членів має право вето.
НАТО практично не має власних військ. Якщо члени союзу одноголосно погоджуються взяти участь в операції, вони надають сили на добровільних засадах. До зброї беруться лише якщо дипломатичні зусилля зазнають невдачі, адже Альянс пропагує демократичні цінності та працює над запобіганням конфліктів.
Україна з минулого року є членом Програми розширених можливостей НАТО. Партнерство у програмі дозволяє налагодити обмін даними. Завдяки угоді українці можуть працювати в структурах НАТО, обіймати посади і в Штаб-квартирі, і в командних структурах організації.
У яких Місіях НАТО виконують завдання українські військові?
Сьогодні інженерний підрозділ Збройних Сил України з 40 і військовослужбовців на ротаційній основі виконує завдання у складі Сил НАТО у Косово, Республіка Сербія. Завдання наших військовослужбовців – це розмінування територій, знешкодження вибухонебезпечних предметів, інші завдання інженерного забезпечення.
До червня 2021 року 10 українських військовослужбовців брали участь у Місії НАТО «Рішуча підтримка» в Афганістані. Після згортання Місії усі наші військовослужбовці повернулися додому.
Важливим аспектом співпраці з НАТО є участь Збройних Сил України у військових навчаннях Альянсу. Щороку наші підрозділи і військовослужбовці беруть участь у навчаннях НАТО, які проводяться на території держав-членів Альянсу.
У 2021 році наші підрозділи і військовослужбовці взяли участь у восьми навчаннях НАТО за межами України, три з яких проводилися в рамках Статті 5 Північноатлантичного Договору.
Одне з командно-штабних навчань НАТО – «Непорушна стійкість» – цього року проводилося в Україні, у м. Одеса. До участі в ньому залучалися офіцери Збройних Сил України, Національної гвардії, представники Ради національної безпеки і оборони, військові і цивільні представники держав-членів НАТО.
На 2022 рік заплановано участь підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил України в 16 військових навчаннях Альянсу.
Марія Оринчак
Фото з архіву героїні
Створення цієї статті фінансується в рамках проєкту «НАТО – це люди» Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, через Міністерство закордонних справ і у справах Співдружності націй Великої Британії (“FCDO”).
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь
