Йому було 26 років, майже шість із яких він воював: мешканців Львівщини просять підписати петицію про присвоєння звання Героя України Степану Білому | Львівська мануфактура новин
Йому було 26 років, майже шість із яких він воював: мешканців Львівщини просять підписати петицію про присвоєння звання Героя України Степану Білому
14 Березня, 16:50
logo-black

Йому було 26 років, майже шість із яких він воював: мешканців Львівщини просять підписати петицію про присвоєння звання Героя України Степану Білому

Наречена полеглого Героя Дар’я Неверовська просить мешканців Львівської області підписати петицію про надання почесного звання Героя України (посмертно) Степану Білому.

Захисник народився 9 січня 1998 року в селі Суховоля, Львівського району. Здобув фах автомеханіка в Львівському автомобільно-дорожньому коледжі Національного університету «Львівська політехніка».

У 2016 році Степан вперше пішов на війну та став учасником АТО. Йому на той час було 18 років. Перебував у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади, військової частини А0284 ЗСУ. Отримав посвідчення учасника бойових дій. Після закінчення трирічного контракту повернувся до цивільного життя.

У перші дні повномасштабного вторгнення за власним бажанням, бо не зміг стояти осторонь, повернувся на службу до 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, де перебував на посаді водія. Брав участь у боях на Миколаївському, Харківському та Донецькому напрямках. Ніколи не був байдужим до долі України. 

1 квітня 2023 року на Бахмутському напрямку отримав поранення: закритий двохкісточковий перелом правої гомілки. Переніс дві операції, а після довгої та складної реабілітації повернувся в стрій і продовжив службу.

У серпні 2023 року перевівся у 12-ту бригаду спеціального призначення «Азов» військової частини 3057 НГУ, де брав участь у кривавих боях у сумнозвісному Серебрянському лісі, а потім на Торецькому напрямку.

На кожному з напрямків бойових дій завжди без вагань виконував поставлені бойові завдання, ніколи не відмовляв у заміні, завжди був рішучим. У складних ситуаціях був одним із перших у їх вирішенні та допомозі. Багато чого не розповідав про свої подвиги, адже не любив хизуватися досягненнями. Його безмежна любов до сім’ї та турбота про близьких були невід’ємною частиною його особистості.

Степан загинув 17 листопада 2024 року на Донеччині під час виконання бойового завдання. Йому було всього 26 років, майже шість із яких він провів на війні. З рідних у Героя залишилися мама, брат та наречена.

«Друзі та рідні дуже його любили, бо він був надзвичайно світлою, щирою й відкритою людиною, завжди готовою допомогти. Був душею компанії. У такому молодому віці Степан уже був свідомий. Навіть не всім односельчанам було відомо, що він ще юним мав сміливість прийняти рішення стояти на захисті України стільки часу, а Степан непохитно виконував службу. Я його пам’ятаю ще дитиною, а коли дізналася про загибель, то мене це дуже вразило. Він був із простої сім’ї, а став такою хороброю людиною та мужнім воїном», — розповіла LMN односельчанка Степана Білого пані Галина.

Для того, щоб Президент України розглянув електронне звернення, необхідно зібрати 25 тисяч підписів. Підтримати петицію можна за посиланням.

User Image
Адріана Карапінка
Відео