Львів попрощається з Воїнами Назаром Васильчуком та Володимиром Ільківим

У п’ятницю, 2 жовтня, Львів попрощається з військовослужбовцями Назаром Васильчуком та Володимиром Ільківим, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів.

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Володимира Ільківа поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна), а Назара Васильчука — на кладовищі у селі Волощина Перемишлянського району (Бібрська громада).

Назар Васильчук (13.06.1985 — 02.09.2024) Львів’янин. Навчався у ліцеї №2 Львівської міської ради. Згодом здобув професію будівельника у Львівському професійно-технічному училищі. Працював пекарем на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Назар був доброю, оптимістичною, товариською та турботливою людиною. Мав гарне почуття гумору, легко знаходив спільну мову з людьми та завжди був готовий прийти на допомогу. Любив готувати, у вільний час захоплювався риболовлею.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Назара Васильчука залишилися сестра, племінниця та родина.

Володимир Ільків (08.02.1992 — 26.07.2024) Уродженець села Боневичі, Львівської області. Навчався у закладі загальної середньої освіти І-ІІ ступенів села Боневичі Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, а згодом продовжив навчання у закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів села Нове Місто Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області. Пізніше здобув професійно-технічну освіту у відокремленому структурному підрозділі «Автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка».

Проходив військову строкову службу.

Працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «Онуp конструкціон інтернешнл», а згодом — у Львівському комунальному підприємстві «Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району».

Зі слів рідних, Володимир був добрим, спокійним, щирим, старанним і працьовитим. Завжди допомагав близьким та цінував дружбу. Любив відпочивати на природі в колі друзів, захоплювався збиранням грибів.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 47-ї окремої механізованої бригади «Ма́ґура» Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Володимира Ільківа залишилися мати, хрещені, двоюрідні брати і сестри та родина.