«Нам вдалося створити щось чуть-чуть неймовірне, виграти кожну гру,» – львівська команда дітей під опікою «КОПА» – чемпіони світу

реклама

Софія Козаренко

Львівська команда «КОПА» – захистила титул чемпіонів світу. Планетарна першість з футболу серед дітей під опікою «Надія на Мундіаль» відбулася у Варшаві.

Команда «КОПА» – це хлопці віком від 12-ти до 17-ти років. Серед них є сироти, діти з неблагополучних сімей чи сімей зі складними життєвими обставинами. Минулоріч вони вперше взяли участь у турнірі «Надія на Мундіаль» і відразу спричинили фурор – вибороли звання чемпіонів світу. Цьогоріч досягнення повторили.

«На цьогорічний турнір «Надія на Мундіаль» команда дітей під опікою «КОПА» їхала дещо в іншому складі, ніж минулоріч. До кістяка колективу доєдналися й нові гравці, – розповідає тренер команди Павло Костюк, – Спочатку робили відбір соціальні служби. А потім поступово добирали гравців на ті позиції, де бракувало. Таким чином підсилили команду.

До турніру ми готувалися цілий рік – приймали участь в змаганнях з футзалу, різних товариських іграх. А перед чемпіонатом їздили на збори».

Спершу команди змагалися за вихід з групи, їх було чотири. З львівськими хлопчаками зіграли ще шість колективів з інших країн. Ще на цьому етапі талановиті гравці «КОПИ» створили справжню феєрію голів – забили 53 м’ячі і жодного не пропустили. Це найкращий результат на турнірі.

67064783_448946695688787_7474639178454532096_n

67215248_449120719274153_318193317844090880_n

«Це один з найкращих турнірів у моєму житті, на таких я ще ніколи не був, – зізнається капітан команди Остап-Михайло Дяків, – Було досить багато команд, сильних суперників. Але нам вдалося створити щось чуть-чуть неймовірне, виграти кожну гру.»

На стадії 1/4 наші юнаки впевнено обіграли збірну Таїланду з рахунком 4:0. У півфіналі вийшли на росіян. Їх також перемогли – 2:1. До слова, це єдиний гол за весь турнір, який гравці «КОПИ» пропустили. У фіналі вже другий рік поспіль українці зустрілися з Нідерландами. Як і минулоріч, долю матчу вирішили одним голом Максима Цара.

«Передачу мені дав Володимир Матусевич. Потім я просто вдарив у дальній кут і все, – розповідає автор голу Максим Цар, – Суперник був сильний, я їм вже другий рік забиваю у фіналі. Емоції несхожі, чесно. Минулий рік для мене був трохи емоційніший, бо ми перемогли, хоч поїхали слабшою командою. А цьогоріч в нас був сильніший колектив, ми солідніше виглядали на полі, і перегравали суперника».

Для хлопців перемога в турнірі «Надія на Мундіаль» – дуже емоційна та пам’ятна подія. Футболістам особливо запам’яталася підтримка, яку вони відчували з трибун.

67488361_578918352633121_5465559185120821248_n

67066957_619961678526050_471940657275994112_n

«Ця підтримка, коли в фіналі співаєш свій гімн і весь стадіон кричить «Україна» – у мене аж мурашки бігали по шкірі, це дуже допомагало йти вперед.» – каже Остап-Михайло.

На жаль, цей трофей дався львів’янам не завдяки, а всупереч. Адже і поле для тренувань, попри обіцянки міської влади, шукав президент команди, і фінансування на поїздку до Варшави дали спонсори та благодійники.

«Минулого року міська рада, Садовий обіцяли, що дадуть місце для тренувань, але поки що нема. Зараз ми займаємось на території військової частини на Городоцькій, але це місце нам знайшов президент команди. Тому поки так.» – каже футбольний наставник Павло Костюк.

Фото: зі сторінки Hope for Mundial у фейсбуці

реклама