«Називала наше місто «засипаним золотими пісками»: 2020-й у Миколаєві оголосили роком Уляни Кравченко

реклама

«Уляна Кравченко, безперечно, є візитівкою нашого Миколаєва, – розповідає LMN завідувачка місцевого музею імені Уляни Кравченко та Миколи Устияновича Марія Ганич. – Судячи із спогадів, які вона залишила, проведені у Миколаєві роки були для неї найщасливішими. В першу чергу тому, що ще був живий її батько. Юліан Шнайдер був комісаром міста і дуже шанованим чоловіком. Він дуже любив свою маленьку донечку і мріяв, щоб вона здобула освіту. Батько Уляни помер, коли дівчинці виповнилося 10 років. Вона тоді написала, що коли його хоронили, її серце закам’яніло і вона не могла плакати. Але її серце обливалося гіркими сльозами. Саме тоді вона пережила і перше розчарування в людях. Адже миколаївчани засуджували дівчинку за її черствість і вона не могла уявити, як дальше житиме поряд із такими людьми».

«Поетеса багато писала про Миколаїв. Називала наше місто «засипаним золотими пісками», – продовжує пані Ганич. – З великою теплотою згадує, як тут святкували Великдень, як водили на міських пагорбах гаївки. З гордістю пише про те, що коли у 1874 році посвячували храм Святого Миколая, вона мала честь стояти у церкві на самому переді. Цікаво описує миколаївські вечорниці. Зокрема, згадує про те, що на той час вона мала 6 суконь темного кольору і 6 світлих суконь. А ось навіть найкращі місцеві модниці мали лише по одній сукні. І для того, щоб щоразу виглядати якось по-іншому, вони перефарбовували свої сукні зеленкою або бузком».

«Уляна була дуже розумною дитиною, – повідує Марія Ганич. –  В 6 років вона вже навчалася гри на фортепіано. А в 10 – добре знала історію та релігію. Коли помер її батько, її опікуном став директор місцевої школи пан Лабовський. То він вже тоді казав, що дівчинка буде мати велике майбутнє. Вже юнкою поетка хотіла стати правником, або ж навчатися у Віденській академії мистецтв. Але у родини на той час таких грошей не було, тож вона була змушена їхати навчатися у Львів у вчительську академію. Здобувши освіту, повернулася у Миколаїв, але роботи тут для неї не знайшлося. Тож її скерували на працю у Бібрку. Тоді вона думала, що повернеться у рідне місто, але не судилося».

«Нашому місту цьогоріч виповнюється 450 років, – каже міський голова Андрій Щебель. – День народження міста співпало із річницею народження нашої славної Уляни Кравченко. Ми вже активно готуємося до цих двох ювілеїв. Всі заходи, що проводитимуться – книжкова толока, симпозіум скульпторів, спортивні змагання, концерти тощо – присвячуватимемо саме цим датам».