“Я була викладачем Андрія в училищі, – розповідає Ольга. – Це була мегапозитивна людина. З його вуст завжди лунали жарти, спілкування, усмішки. Після війни він став замкнутим, уникав спілкування та зустрічей. Причина цьому те, що не пройшов соціальної і психологічної реабілітація. Буквально за три дні до його смерті знайомий бачив його у лікарні, хотів поговорити. Андрій сказав, що не має часу. Побіг.”