«Не життя, а якийсь суцільний індійський фільм! Познайомились на весіллі у мого друга і її тітки, – каже священник. – Вона там була дружкою, а я простим гостем. Виявилося, ми обоє любимо співати. Я на той час закінчив у Самборі музичну школу по класу скрипки, вмів грати на гітарі, а також написав кілька вдалих, як мені здавалося, пісень. А Оля мала за спиною кількалітній стаж церковно-хорового співу. Трохи потренувавшись, ми разом для молодят виконали декілька моїх пісень. А це вже був привід, щоб і самим одружитися! Так, слава Богу, і сталося».