“Той тиждень, поки їй вводили хімію, все було більш-менш нормально. Потім почали падати аналізи, – каже подруга Діана Закала. – Не допомагало вже нічого, навіть переливання крові. Надійку перевели на штучне годування, робили все можливе. Останній раз ми бачили Надійку коли приїжали провідувати її у лікарні. Коли ми зустрілись, то не могли стримати сліз. Вона дуже схудла з останніх наших зустрічей, але в неї було дуже велике бажання жити.”.