У бліндаж важко пораненого Костянтина затягнули побратими та надали першу допомогу. Через масовані обстріли впродовж 40 хвилин вони не могли вийти з окопів.
Костя каже, що в той момент навіть болю не відчував. Лише благав Бога, аби вижити і повернутися до свого п’ятирічного сина. Коли артобстріл ненадовго вщух, а ворог пішов у піший наступ, побратими поклали важко пораненого в спальний мішок і хутко понесли до точки евакуації. Дорогою їм довелося відстрілюватися від російських штурмовиків.
Позаду в Костянтина 7 лікарень і більше 15 операцій. Нині він відновлюється у Львові – в Національному реабілітаційному Центрі НЕЗЛАМНІ. Тут Костя готується до протезування та щодня тренується. Його перша штучна кінцівка вже готова і найближчим часом захисник буде вчитися на ній ходити.
Попри втрату кінцівки, захисник ні краплі не шкодує про своє рішення добровільно стати на захист України, адже певен: саме батьки мають вибороти право своїх дітей спокійно жити у вільній країні. Костя мріє якнайшвидше опанувати ходьбу і повернутися до сина.