Переселенка відкрила у Львові пекарню «Духмяна мрія» на згадку про загиблого чоловіка

У Львові на вулиці Клепарівській вже не перший рік працює пекарня «Духмяна мрія». Про історію створення цього закладу журналісти «Львівської Мануфактури Новин» поспілкувалися з його власницею, переселенкою Світланою.

До переїзду у Львів Світлана двічі втрачала дім. У 2014 році через війну вона виїхала з Луганщини на Харківщину. Тоді жінка й подумати не могла, що в приміській електричці зустріне майбутнього чоловіка — Євгена Бондаренка.

«Нас просто доля звела. Женя побачив у мене саджанці смородини, які я везла знайомій, і вирішив цим скористатись. Запитав, чи то чорна смородина, чи червона, ітак ми почали спілкуватися», — згадує Світлана.

Невдовзі вони стали сім’єю. Світлана пішла працювати з випічкою в супермаркет і зрозуміла, що робота з тістом — це її покликання. Покупці обожнювали її булочки, а Євген знав головний інгредієнт: дружина завжди пече з любов’ю. Так народилася їхня спільна мрія про власну кав’ярню-пекарню. Хотіли відкрити її у Харкові, але плани спочатку змінив коронавірус, а потім повномасштабне вторгнення.

У 2022 році Харків опинився под обстрілами. Євген вивіз кохану із сином до Львова, а сам, оскільки воював ще з 2014 року, одразу пішов на фронт у лави 80-ї Галицької бригади. Перед від’їздом Женя взяв зі Світлани обіцянку не залишати їхню мрію і збирати гроші на справу.

«Він казав: “Ти не зупиняйся, головне. Обіцяй, що ти не зупинишся. Я буду тобі відправляти гроші, скільки треба, а ти відкладай і вже активно роби”».

Євген на псевдо «Жора» боронив країну на Бахмутському напрямку. 4 липня 2022 року він загинув біля села Богородичне. Спочатку Світлані повідомили, що він зник безвісти, але згодом надійшло повідомлення про загибель.

«Тоді моє життя зупинилося. Я працювала з психологами, бо втратила смисл далі жити. Але мене тримала обіцянка, яку я йому дала».

Відновлюватися після втрати допомагав син. На похоронах хлопець питатив у тітки: «Що мені далі з мамою робити?». Ці слова зачепили Світлану: вона усвідомила, що мусить жити далі заради дитини.

Грошей на бізнес не було взагалі, тому Світлана почала вчитися писати гранти. Спершу виграла 25 тисяч гривень на перший професійний тістоміс.

«Він стояв у мене вдома і надихав мене. Я вірила, що це початок моєї пекарні».

Маючи лише цей тістоміс, Світлана ризикнула й орендувала приміщення у Львові, а вже під нього виграла грант на 200 тисяч гривень. Коли ремонт завершився, пекарня вийшла саме такою, якою вони колись її уявляли з чоловіком. Назву обирала серцем:

«Мені важливо було, щоб “мрія” було в назві, бо це наша спільна мрія з Женею. А на навчанні дівчата підказали: “Може, духмяна?”. Коли я сказала “Духмяна мрія”, всі хором повторили. Воно зачепило за душу».

У пекарні принципово не використовують штучних добавок: лише свіжий кефір та якісне вершкове масло. Але в меню є одна особлива позиція — фірмові рибні котлети, які Світлана готує за рецептом Жені. Як зазначає жінка, так вона зберігає частинку коханого і відчуває його підтримку.

Заходьте в пекарню «Духмяна мрія» на вулиці Клепарівській, щоб спробувати свіжу випічку та підтримати справу Світлани.

Підготувала Вікторія Войтович