Завтра у Львові попрощаються з трьома полеглими Воїнами

Тарас Федор (18.07.1979 — 27.10.2023) Львів’янин. Навчався у ліцеї № 51 імені Івана Франка Львівської міської ради, згодом — у Відокремленому структурному підрозділі «Технічний фаховий коледж Національного університету „Львівська політехніка“» та Державному навчальному закладі «Львівське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту».

Працював дефектоскопістом колії у Регіональній філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», а також волочильником дроту у Товаристві з додатковою відповідальністю «Гал-Кат».

Зі слів рідних, Тарас мав багато друзів і був душею компанії — люди цінували його жарти та чудове почуття гумору. Був спокійним, врівноваженим і товариським. Захоплювався водінням, автомеханікою, пейнтболом, більярдом і тенісом.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому напрямку у складі 33-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Тараса Федора залишилися мати, дружина, троє синів, сестра з сім’єю та родина.

Роман Знак (08.10.1993 — 13.05.2026) Львів’янин. Навчався у ліцеї № 66 Львівської міської ради, згодом — у Львівському державному університеті фізичної культури імені Івана Боберського. Працював кухарем на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Роман професійно займався волейболом, брав участь у змаганнях та мав численні нагороди. Любив готувати, був життєрадісним, умів цінувати життя та залишався відданим своїй справі. Активно займався волонтерством, вирізнявся мужністю та сміливістю. Був справжнім сім’янином, дуже любив котів і ставився до них з особливою турботою. Завжди приходив на допомогу, ніколи не залишався осторонь і діяв так, як підказувало серце. Саме в цьому проявлялася його справжня сила.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

У Романа Знака залишилися батько, сестра, кохана дівчина та родина.

Назарій Габрусь (21.01.2004 — 15.05.2026) Уродженець села Незнанів Львівської області. Навчався у Незнанівському закладі загальної середньої освіти І–ІІ ступенів Добротвірської селищної ради Львівської області (тепер — Незнанівська гімназія Добротвірської селищної ради Шептицького району Львівської області). Згодом навчався у Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут» та Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Зі слів рідних, Назарій був людиною честі та прикладом мужності. Вирізнявся справедливістю, щирістю, добротою, ввічливістю, турботливістю та відповідальністю, був емоційно стійким. Умів приймати швидкі й виважені рішення в екстремальних та стресових ситуаціях. Користувався авторитетом серед побратимів, був надійним товаришем, відданим військовій присязі, людиною слова та опорою для родини.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений відзнакою начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного «За взірцевість у військовій службі», а також нагрудним знаком 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Назарія Габруся залишилися батьки, сестра, швагро, племінник, похресниця та родина.