Загальна симптоматика коронавірусного захворювання
Дані щодо окремих симптомів наведені нижче:
Слабкість, зниження витривалості і швидка втома є найпоширенішим симптомом, з яким стикаються пацієнти, незалежно від необхідності госпіталізації.
Задишка може зберігатися у більшості пацієнтів і повільно зникати протягом двох-трьох місяців, іноді довше.
Багато пацієнтів відчували стійкий кашель через два-три тижні після початкових симптомів. У більшості пацієнтів кашель зникав до трьох місяців.
Дискомфорт у грудях є поширеним явищем і зберігається у 12-22% пацієнтів приблизно через два-три місяці після гострої інфекції COVID-19.
Змінений смак та запах найчастіше повертається через місяць після гострої хвороби, іноді пацієнти повідомляють про значну тривалість даних симптомів. Є спостереження, що у чоловіків нюх відновлюється повільніше, ніж у жінок.
Нейрокогнітивні симптоми – дані свідчать про те, що проблеми з концентрацією уваги та пам`яттю зберігаються протягом 6 тижнів і більше у пацієнтів із COVID-19 після виписки з лікарні.
Психологічні – спостережні дослідження повідомляють, що психологічні симптоми (наприклад, тривога, депресія, ПТСР) є поширеними після гострої інфекції COVID-19, причому тривога є найпоширенішою. Загалом, психологічні симптоми з часом покращуються, але можуть зберігатися до трьох місяців.
Шкірні прояви та випадіння волосся теж бувають у постковідному періоді, найчастіше втрата волосся (дифузна телогенова алопеція) відбувається через 2-3 місяці після хвороби та не потребують додаткового лікування, якщо виключені такі фактори, як дефіцит певних вітамінів та мінералів.
Ризик повторної госпіталізації – більшість пацієнтів, госпіталізованих із COVID-19, успішно виписуються, хоча приблизно 10-20% потребують повторної госпіталізації.
Лабораторні дослідження
Для більшості пацієнтів, які одужали від легкого гострого захворювання COVID-19, лабораторне дослідження не є необхідним.
Для пацієнтів, які одужують після середньотяжких та тяжких захворювань, які попередньо мали відхилення в лабораторних показниках, пацієнтів, яких виписали з лікарні, або для пацієнтів з незрозумілими тривалими симптомами, розумно пройти такі лабораторні дослідження:
- Загальний аналіз крові з формулою.
- Біохімія: дослідження функції печінки, глюкоза, електроліти та креатинін у сироватці крові.
Додаткові лабораторні тести, які можуть підійти для певних категорій пацієнтів, включають:
- NT-proBNP та тропонін у пацієнтів, перебіг COVID-19 яких ускладнився серцевою недостатністю або міокардитом, або у тих, у кого можливі серцеві симптоми прихованого міокардиту (наприклад, задишка, дискомфорт у грудях, набряки).
- D-димер у пацієнтів з незрозумілою персистентною або новою задишкою чи у будь-якого пацієнта, котрий має занепокоєння щодо тромбоемболічної хвороби.
- Дослідження щитовидної залози у пацієнтів з незрозумілою втомою або слабкістю.
- Антинуклеарні антитіла та креатинфосфокіназа у пацієнтів з артралгіями, міалгіями або іншими симптомами, що стосуються ревматологічних розладів.
Немає клінічної користі від отримання результатів визначення антитіл до нуклеокапсидного антигену SARS-CoV-2 (анамнестичні антитіла) у пацієнтів, у яких гостра інфекція була задокументована позитивним ПЛР-тестом чи тестом на антиген. Однак для пацієнтів із попереднім діагнозом COVID-19 на основі симптомів, але без задокументованого позитивного тесту, може використовуватися визначення рівня антитіл для оцінки незрозумілих симптомів.
Наявність певної кількості нейтралізуючих антитіл до спайк-білка коронавіруса (протективні антитіла) після перенесеного захворювання не є протипоказом для вакцинації, яку можна проводити через 1 місяць після перенесеної гострої коронавірусної інфекції.
