Ще до початку нашої зміни я уявляла патрульну машину приблизно так, як її бачить більшість людей: сирена, мигалки, різкі зупинки, рація і постійне відчуття, що ось-ось має статися щось серйозне. Але коли сама сідаєш усередину, все виглядає інакше.

Ми просто їдемо Львовом. Повз проносяться автомобілі, на тротуарах поспішають люди, на перехрестях змінюється світлофор. Здавалося б, нічого особливого.

Але двоє людей поруч постійно дивляться на місто трохи інакше. Вони стежать за дорогою, слухають рацію, помічають порушення, оцінюють людей навколо. І знають те, чого не знаю я: будь-якої миті звичайна поїздка може закінчитися зовсім не там і зовсім не так, як планувалося.