«Важко виходити з хати, бо здоров’я вже не те. Тут зібралася на базар, аби дешевше продуктів купити. Коли поверталася, до мене підійшов молодий чоловік. Сказав, що він зять Елли Іванівни, має свій магазин. Спитав, чи не хочу купити дешево консерви. Почав додавати, що Елла Іванівна часто про мене згадує. Я й справді працювала колись з такою жінкою, вона була моєю начальницею. Мала двоє дочок. Повірила. Дальше не пам’ятаю особливо, що було, як в тумані все. Сказав дати гроші. Я чогось повела його додому. Витягла відкладених 5 тисяч гривень – все, що прискладала собі на лікування. Він ще запитав, чи не маю доларів, сказала, що ні. Вже як той пішов, я ще раз вийшла на вулицю, знову пішла на базар і аж тоді зрозуміла, що натворила», – розповідає львів’янка.
