“Ні на Бойківщині, ні на Гуцульщині гаївок не було. Туди їх принесла “Просвіта” на початку ХХ століття”, — кажуть у гурті “Коралі”

«Багато наших гаївок мають сільськогосподарське спрямування. Навіть зараз співаємо про сіяння проса, маку, саджання грушечки. В танці повторюємо відповідні рухи: як сіємо мак, як він росте, як його полемо і так далі. Це — народна магія. Раніше наші предки в це вірили і сприймали гаївки цілком серйозно. Зараз це все переросло в ігрову форму», — пояснила етномузикознавиця, учасниця гурту «Коралі» Лариса Лукашенко.

 

«Зрештою, якщо поділити календарний цикл на різні етапи, то якраз після зими хлопці і дівчата підростали, починали зустрічалися, на Купала разом стрибали через вогнище, що мало своє магічне значення, і зазвичай восени все завершувалося весіллям. Нині це все втратило своє значення», — додала пані Лариса.

 

«У селах Пустомитівського району дівчата водили гаївки ще в 70-х — початок 80-х років. Вдягали вишиванки і йшли на Великдень біля церкви бавитися гаївки», — пригадує Людмила Зборовська.

 

«Уся наша релігійна традиція — поєднання язичництва і християнства. Як і все народне мистецтво, яке є дуже рухомим, гаївки з часом оновлювалися, змінювався їхній зміст і в текстах з’являлися християнські мотиви, церква. От, наприклад: „в Ходорові на горбочку стоїть церква у віночку“. Багато гаївок з’явилося на відміну панщини — середина ХІХ століття. Церква мала вплив і на зміну часу водіння гаївок. Раніше їх бавилися на початку весни. Та поступово, під впливом церкви, це стало великодньою традицією», — каже Галина Похилевич.

 

«Серце гаївкової традиції — Поділля: Тернопільщина, Хмельниччина, Вінниччина. Як поширюється і зникає ця традиція дуже гарно на прикладі Галичини. Багато їх є на Золочівщині, а доходячи до Карпатського регіону, гаївки зникають. Ні на Бойківщині, ні на Гуцульщині їх не було. Якщо зараз там і водять гаївки, то їх туди принесла „Просвіта“, на початку ХХ столітті. Вчителі в школах так «відроджували» традиції, яких насправді там не було споконвіку. В Карпатах святкували Юрія, коли виганяли худобу на полонини. Тоді співали веснянки», — підкреслила Лариса Лукашенко.

«Та є цікавий виняток: Рава-Руській, так зване Мале Полісся, межує з Яворівщиною і Надсянням, — там немає гаївок. А на Яворівщині збереглися дуже давня традиція — риндзування. Ввечері на Великдень риндзівники ходили від хати до хати, де були незаміжні дівчата і співали риндзівки. А дівчина, яка хотіла вийти заміж, повинна була винести їм 40 яєць», — додала Лариса Лукашенко.