У його будинку була не лише мама, але й сестра та двоє молодших братів, меншому з яких тоді було лише три рочки. Георгій сказав рідним, аби вони негайно виїжджали. І їм вдалось виїхати із Ірпеня цілими.
Важке поранення Георгій отримав уже цього року у травні поблизу Бахмута. Ворожа міна влучила прямо в бліндаж, де був молодий боєць. Останнє, що він пам’ятає із того дня – приліт. На місці в нього сталось три крововиливи у мозок. Першу допомогу Георгію надали побратими. Далі стабілізаційний пункт і лікарня Дніпра, де в захисника ще й зупиняється дихання. Праву руку, яку найбільше пошматували уламки міни, врятувати було неможливо, відтак медикам її ампутувати. В Дніпро до важко пораненого сина приїхала мама, яка відтоді весь час поруч.
Медикам вдалось вибороти життя молодого воїна. До тями Георгій прийшов вже в столичній лікарні. Стан був не критичний, але все ще важким. Однак, шанси на відновлення були мізерними. Хлопець не міг навіть сидіти навіть 20 секунд – не те, що ходити. На реабілітацію його направили до Львова, де із ним почала працювати мультидисциплінарна команда: хірурги, нейрохірурги та спеціалісти з реабілітації.