«Роздала книги сусідам, дітям, вчителям»: 88-річна яворівчанка видала першу книгу

реклама

«Я була як в тумані, – каже жінка. – Син мені квіти подарував, а я навіть того не пам’ятаю, настільки була окрилена. Діти так гарно виступали, а я почувалась щасливою. Після такого емоційного дня вночі проснулась і написала вірш про тих діточок. Так і народжується поезія – від людей, які надихають».

«У мене двоє дітей, 5 внуків і 7 правнуків. Доглядала за внуками та й від них надихалась. Писала їм вірші. Раніше я їх бавила, а тепер вони мене, – сміється Володимира. – Часто буває діти сваряться, спорять, а я швиденько олівець візьму, пару рядочків напишу, та й вже сміємось всі разом!»

«Вийшла заміж, одразу діти, немитий посуд, обіди. Роботи багато, часу не було, щоб писати. Працювала все життя бухгалтером. Лише цифри мене оточували, -каже. – Та і колись не було такої свободи слова. Не дозволяли писати все те, що хотіла. Вже у 1991 році, у день, коли проголосили незалежність України, народився перший вірш за довгі роки. Відтоді не залишаю цього заняття».

«Я дуже не хочу, щоб люди подумали, ніби я женусь за славою і грошима. Я все роблю від серця, – переконує Уданович. – Роздала примірники тим, хто дійсно за мене щиро порадів. Сусідам дала, дітям, вчителям. А одну книгу подарувала онуку одразу на презентації. У нього якраз день народження був».