«Він був нам другом, братом, рідним. Це людина з великої літери. Роман ніколи не залишався осторонь чужої біди, завжди підставляв плече, допомагав там де потрібно і завжди казав: “дякуй Богу, бо ми не знаємо як там далі буде”, “хто не годує свою армію, той буде годувати чужу”, “якщо ми не зробимо, то ніхто не зробить”. Коли чув критику чи образи (бо у нас знавців як то має бути багато) казав: “нехай собі говорять, а краще самі зроблять” ніколи не звертав уваги», – кажуть про покійного в ГО «Самооборона Борислава».