«Сидиш у квартирі і чуєш, як падає цегла по одній. Страшно, бо може в якийсь момент посипатися все і буде біда, у нас в під’їздах багато маленьких дітей, є пенсіонери. Скільки вже таких прикладів було. Чомусь поки лиха не станеться, ніхто не візьметься за проблему. Адже тут реально в кращому випадку ми одного дня просто можемо залишитись без квартири, – додає Кулеба. – Нам кажуть, що наші квартири приватизовані і ми маємо самі давати раду. Але ж ми щомісяця платимо комунальні послуги. А фактично нічого це господарство у нас не робить. Самі прибираємо, самі наводимо лад, садимо квіти, весь благоустрій на плечах мешканців, проте щомісяця в казну вчасно сплачуємо гроші за комуналку».
