«Випадало б не відкладати і спробувати зібратись по гарячих слідах 25 травня»: останні плани львівського митця Маркіяна Іващишина | Львівська мануфактура новин
Підтримати проект
регіональні новини
«Випадало б не відкладати і спробувати зібратись по гарячих слідах 25 травня»: останні плани львівського митця Маркіяна Іващишина
22 Травня, 15:01
logo-black

«Випадало б не відкладати і спробувати зібратись по гарячих слідах 25 травня»: останні плани львівського митця Маркіяна Іващишина

Юлія Швидко

Вчора у Львові раптово помер 52-річний Маркіян Іващишин, один із провідників «Революції на граніті», засновник мистецького об’єднання «Дзиґа». Іващишин був учасником Студентського братства, у 2006 році обирався депутатом Львівської міської ради.

«Маркіян Іващишин – це не просто яскравий спалах епохи новонародженої України, це і є епоха. Епоха, що здобула Україні історичну пам’ять, що стала на захист автентичного світосприйняття, ідентичності, гідності та віри в себе . Ця епоха триває попри трагічно і невчасно перерване життя її архітектора та керманича», – каже LMN музичний продюсер Олександр Ксенофонтов.

Музикант пригадує своє знайомство з Іващишиним.

«Розпочалось все із знайомства під час Студентського голодування – Революції на Граніті. Маркіян був для мене справжнім авторитетом та взірцем незламності духу. Марек у всьому був нестандартним, зі своїми “фішками” та вадами. Ми його не ідеалізували, але любили та довіряли. Після перших політичних перемог Марек з головою пірнув в “культурне відродження”. Завдяки продюсуванню Маркіяна арт-рок-група “Клуб Шанувальників Чаю” опинилась на фестивалі Червона Рута у 1991 році, де ми і зустріли “історичну постанову ГКЧП”. Потім була Незалежність, був Вивих, фестиваль, аналогів якому я не пригадую», – зазначає Ксенофонтов.

Олександр розповідає, як Маркіян працював з «Мертвими Півнями», «Піккардійською Терцією», початківцями «Океаном Ельзи», проектами “Є”. Каже, що завдяки Іващишину на фестивалі “Українська Молодь Христові” в 1993 році познайомився з Русланою.

«Багато в чому завдяки Мареку відбулась перша тріумфальна перемога Руслани на міжнародній арені на фестивалі «Слов’янський Базар» у Вітебську у 1996 році. Вихід босоніж Руслани в образі та сукні від Наталі Шимін з неочікуваною інтепретацією пісні “Дикі гуси” спричинив справжній фурор. Перфоменси, сейшени, інсталяції, концерти – Маркіян випромінював та фонтанував ідеями. Ще у 1990 році я йому розповідав про “бомбезні” експерименти Річчі Блекмора з кельтськими мотивами та Пітера Гебріела з автентичною африканською музикою. Він на мене подивився і сказав: “Сашко, космополітизм – це нормально для прийдешніх народів. Так вони асимілюють. Але треба віднаходити в собі власну автентику. Я вважаю себе гуцулом. Гуцули – це дуже древні, автентичні українці. Традиція гуцулів глибока та збережена попри тотальне знищення всього справжнього українського. Послухай їх”. Ці слова запали мені глибоко в душу. Я до них повернувся лише через 11 років після тої розмови. Разом з Русланою. Так народився “Гуцульський проект”, який дав життя “Диким танцям” і ще одному, вже світовому, трімфу України на поп-сцені Євробачення».

Востаннє Ксенофонтов бачився зі засновником «Дзиги» три дні тому.

«Будували плани. Обмінювались підколками та компліментами. Ми зустрічались не часто, але кожного разу при зустрічі будували “повітряні замки”, робили “мозкові штурми”. Це теж було традицією. А вчора Маркіян написав в групі СБ вночі: “…Випадало б не відкладати і спробувати зібратись по гарячих слідах 25 травня, в суботу, о 18:00. Та встановити традицію збіговиськ: раз в місяць, в останню суботу місяця. Вільний формат, але з бодай однією ідеєю для обговорення та реалізації». Невимовно сумно читати ці рядки», – зазначає продюсер.

Медики припускають, що в Іващишина обірвався тромб.

Поховають його завтра на Личаківському кладовищі.

Фото: з відкритих інтернет-джерел

Відео