Марія Оринчак
У суботу, 18 травня, у Барселоні вдруге відбудеться Міжнародний арт-фестиваль «Вишиванка як код нації». Цьогоріч участь у ньому братиме і дизайнерка зі Старого Самбора Галина Шуневич. Продемонструє ексклюзивну колекцію вишиванок «Натхнення», які виконані старовинною технологією рішельє.
Галина вже п’ять років професійно займається створенням одягу з етно-мотивами. Її колекції можна побачити на показах по всій Україні. LMN відвідала майстерню дизайнерки, яку вона облаштувала у себе вдома.
Галина Шуневич живе у Старому Самборі у приватному будинку. На подвір’ї до гостей лащиться німецька вівчарка Альфа. Господиня запрошує в хату.
«Ось моє робоче місце, – веде на кухню і показує на стіл з ноутбуком. – Тут розробляю дизайн моделей. Роблю це за комп’ютером у спеціальній програмі, – усміхається. – Ось зараз задумую сорочку для однієї жінки. Детально оглядаю кожен міліметр, кожне з’єднання майбутнього виробу. Бо одна неточність може абсолютно все зіпсувати».
Пані Галина захопилась шиттям у 1990-х роках, коли сама кроїла для своїх доньок одяг. Часто прикрашала його вишивкою.
«Потім закинула це заняття, бо в магазинах було вже достатньо асортименту. А кілька років тому дізналася про машинну вишивку. Дуже захотіла зробити собі вишиту постільну білизну. Довго вагалася, але все ж придбала таку машинку. Щоправда, довго тримала її в коробці. Завжди знаходилися справи більш важливі. Десь аж через рік таки до неї добралася», – каже пані Галина.
Жінка вчилася працювати з машинкою по інструкції, читала матеріали в інтернеті. А тоді взялася шити – спочатку простенькі моделі для доньок, тоді трохи складніші.
«Зрештою пошила і простирадло та подушку з вишивкою, про які мріяла, – усміхається. – Це заняття мене дуже захопило. Було це в 2013-му. Наступного року чоловік порадив купити професійну машинку, казав, що з цієї я вже виросла і що час розвиватися. Я погодилася», – розповідає майстриня.
Машинка стоїть в окремому будиночку, який зводили як дім для гостей. Займає півкімнати, заввишки – в людський зріст. Коштує кілька тисяч доларів.
«Це ціна власне машини, а для її нормального функціонування доводиться купувати ще багато недешевих дрібничок, – пані Галина показує великі коробки з нитками. Тут понад 150 відтінків. – Стараюся брати дорожчі, бо тоді кольори насичені, нитки гарно перуться. – Шкода, що небагато людей усвідомлюють, скільки потрібно вкласти у таку вишивку. Дехто вважає, що моя робота полягає лише в тому, щоб натиснути на кнопку. І не розуміє, скільки праці, часу та грошей вкладено у ці вироби».
У сусідній кімнаті на ліжку акуратно розкладені нещодавно вишиті моделі.
«Ця виконана технікою рішельє. Вона одна з найдорожчих, бо потребує багато праці, зусиль, терпіння і часу на виконання дизайну і саме виготовлення. Всі дирочки вирізаю вручну манікюрними ножицями, – пані Галина прикладає до грудей вже готову червону сукенку, з широким низом та вибитими квітами. – А та викройка, що білого кольору, буде костюмом, а з бежевої вийде спідничка».
-Клієнти цікавляться відмінностями між техніками чи символікою того, що буде вишито? – запитую.
«Практично ні. Хіба коли хочуть знати, чому є різниця в ціні. Для людей важливо, щоб довершений виріб був оригінальний. Не такий, як у сусідки чи на базарі».
Пані Галина запевняє, серед її виробів немає двох однакових. З кожним клієнтом обговорює побажання щодо дизайну, моделі, вишивки. У її асортименті – також різних фасонів сумки, задекоровані вишивкою, вишиті пояски.
-Вишивка на базарах дешевша, бо вона масова?
«Так, там пропонують класичні, переважно дуже схожі, моделі. Використовують простішу техніку, дешевшу тканину, нитки. Тканину на сорочку можна купити за 100 гривень, а можна за 700. Щодо техніки, то просту сорочку можна зробити дуже швидко, а складнішу – за кілька днів, а то й за місяць».
Ціни виробів пані Галини залежать також від того, чи людина обирає готовий дизайн, а варіює лише кольори і розміщення певних елементів на виробі, чи просить створити цілком унікальний візерунок.
Найдешевша річ у колекції Галини Шуневич – сукня за 1 500 грн, а найдорожчий – костюм за 5 тис. 600.
Нещодавно пані Галину запросили провести показ своїх вишиванок у Львівському палаці мистецтв на Фестивалі дизайну вишиванок. А перший показ влаштовувала на рідній Старосамбірщині у 2017 році.
«Тоді дефілювали не професійні моделі, а звичайні жінки, дівчата, – розповідає. – Головний задум полягав у тому, щоб показати, що одягатися стильно можуть люди, які мають різну фігуру, різні за віком, з різними смаками. А заразом, що вишиванка – це не тільки одяг для свят та церкви. Одяг із елементами вишивки можна сміливо брати на прогулянку, роботу, дискотеку, весілля. І всюди він буде доречний. І взагалі, якщо робити те, що вмієш і те, що хочеш і додати трошки віри, любові і радості, то все вийде».
Зарплата очільників громад Львівщини на другому році війни: хто у трійці лідерів
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь
