Священнослужителя Української Греко-Католицької Церкви Івана Галя з Хирова призначили військовим капеланом 80 окремої десантно-штурмової бригади. Призначення відбулось відповідно до прийнятого торік закону «Про військове капеланство у Збройних силах України», який набув чинності 1 січня. Наказ про присвоєння первинного військового звання та призначення отця капеланом підписав міністр оборони України Олексій Резніков.
Як відомо LMN, отець Іван Гальо 22 роки служив у селах Велика Сушиця, Лібухова та Терло, що поблизу Хирова.
«Згідно нового закону, капелан — це вже військова людина. Раніше ж капелан був цивільною особою, тож міг поєднувати служіння у війську та на парафіях. У неділю я востаннє відслужив Літургію як адміністратор цих храмів. Залишати парафії, звичайно, трішки щемливо. Я прийшов тоді на нові місця, де фактично треба було з нуля все організовувати. Тому є певна прив’язаність в мене до людей, а в людей — до мене. Ну але такий час. Таке покликання. Просили відгукнутись на це і військові, і зі сторони церкви. Нелегко це було прийняти мені, але я думав недовго. Десь трішки важче було сім’ї, бо добре усвідомлюють, які ризики це несе. Але якщо Господь кличе — то має певний план, тому треба відгукуватись», – ділиться отець Іван з LMN.
На Самбірщині про отця Івана відгукуються не лише як про мудрого духівника, а й як про свідомого, відповідального та діяльного громадянина. У листопаді 2013 року він разом зі студентами поїхав на Майдан у Київ. Під час розстрілів 18-20 лютого 2014 року він відспівував Героїв Небесної Сотні, молився над раненими.
Після Революції Гідності як військовий капелан та волонтер подався у зону бойових дій на Схід. Вперше отець Іван відвідав військових як волонтер-капелан на початку лютого 2015 року. Незадовго після боїв під Дебальцево. Вже тоді для візиту на схід дбав про спеціальні документи та усі дозволи — звертався до Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ. Через цю інституцію отримував дозволи від відповідних служб.
«Тоді потреба була в капеланах в різних місцях — я обрав собі 80 окрему десантно-штурмову бригаду, оскільки вона дуже близька мені. Бо, по-перше, базується вона у Львові. А по-друге, до того, як переїхати до Львова вона була відома як хирівська частина», – розповідає отець Іван.
Тоді поїздки у зону бойових дій зазвичай були місяць-півтора. Саме стільки рекомендували військовим капеланам перебувати у зоні бойових дій.
«Бо людина, яка надає духовну та психологічну допомогу у таких умовах, також вичерпується. Після поїздок повертався додому, щоб набиратись сил — психологічно, морально, духовно. Для мене, як для священника, безумовно, основним інструментом відновлення є молитва. І розуміння, що ти не сам. Як каже Євангелія, не журіться завтрашнім днем, він сам про себе пожуриться, доволі сьогоднішньому дневі свого лиха. Людина виснажується, але Бог додає сили. Через молитву, через служіння і розуміння, що Бог тебе не покинув, отримуєш десь впевненість», — ділиться отець Іван.
Ще одне важливе джерело відновлення сил — сімейне тепло і підтримка. Разом з дружиною священнослужитель виховав двох вже дорослих синів, дочка ще навчається в університеті.
Щоб увійти у військо, отець Іван Гальо наказом міністра оборони Олексія Резнікова отримав військове звання молодший лейтенант Збройних сил України. Це офіцерське звання.
«Це не простий процес. Це зайняло в мене вже понад чотири місяці збирання усіх документів. Зараз я вже не цивільна особа, а військовий офіцер. Часом мене питають — а що ви там у війську будете робити? Бо що роблять зазвичай військові зрозуміло. А капелан — це єдина людина у війську, яка без зброї. Тобто йдучи будь-куди, у будь-яких обставинах я не беру зброю в руки. Девіз військового капелана — бути поруч. І завдання капелана відповідно полягає в тому, аби дбати про духовне та моральне життя воїна», – розповідає капелан.
Отець пригадує один з попередніх візитів у зону бойових дій. Якось коли хлопці йшли на завдання на кілька днів, пожартував, що, може його вже непотрібно.
«Кажу: та що я буду тут сидіти? Або візьміть мене з собою, або я їду додому. Це, звичайно, був жарт. Але один з молодих хлопців, років 22 чи 23, пам‘ятаю, сказав до мене: отче, а як ви поїдете, хто за нас буде молитись? Вони йдуть і розуміють, що за їх плечами є хтось, хто молиться. Хлопчина сказав дуже прості слова, але бачу в них дуже глибоку думку і розуміння цього свого завдання. Власне, воно полягає в тому, аби бути поруч, щоб наші воїни могли почуватись спокійно і добре виконувати свою роботу», — ділиться отець Іван.
Прописаних форматів взаємодії між капеланом та військовими наразі немає. У більшості — капелан реалізовує свою місію через розмови та молитви.
«Саме в розмовах зароджується довіра, невимушена атмосфера, підтримка. Через розмову людина приходить до молитви чи сповіді. Інколи людина не може відкрити душу ні дружині, ні командуванню, ні психологу. А капелан стає саме тою підтримкою. Я стикався у служінні з різними людьми. Навіть інколи з тими, хто належить не до християнських традицій. Межа поділу на церкви й конфесії у зоні бойових дій дещо розмивається. Йдеться про те, що капелан — це духовна особа. І воїн цій людині часто може й хоче розкритись. Коли людина відкрила свою душу, вона вже може спокійно виконувати свої завдання», — зазначає священнослужитель.
Для вступлення в посаду, окрім наказу, обов’язковими є ще як мінімум два документи — рекомендація командира частини, про те, що є потреба в такій особі та мандат від Церкви на служіння у війську. Потрібна також і акредитація духовної освіти. Її отець Іван також вже пройшов. Фінальний етап — направлення капелана на служіння Територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.
«Як все далі виглядатиме — складно сказати, адже це все нове. Нове для мене і для війська. Одна річ — коли ми приїжджали як волонтери та добровольці. Інше — коли ти штатна військова людина. Механізми тільки напрацьовуються та апробовуються. Протоптаної стежки ще нема, тож доведеться протоптувати. Сподіваюсь, коли ми перші проторуємо цей шлях, інші більш охоче погоджуватимуться», — ділиться отець Іван Гальо.
В Бісковичах на Самбірщині жителі перекрили дорогу державного значення (ВІДЕО)
Зарплата очільників громад Львівщини на другому році війни: хто у трійці лідерів
В Бісковичах на Самбірщині жителі перекрили дорогу державного значення (ВІДЕО)
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь
