“Страх перед згубною пошестю має спонукати глибоко задуматися над сенсом життя”: великодні послання глав ПЦУ і УГКЦ
У день Воскресіння Христового публікуємо Великодні послання предстоятелів Помісної Православної церкви України та Української Греко-Католицької церкви.
Дорогі брати і сестри!
Христос воскрес!
У надзвичайних умовах ми зустрічаємо цього року Світле Христове Воскресіння. Згубна пошесть, яка швидко поширилася в цілому світі, змусила більшість країн запровадити різні обмеження, спрямовані за захист людей від ураження хворобою та зменшення ризику одночасного, вибухового зростання числа важко хворих.
Як і завжди в історії, наша помісна Українська Православна Церква розділила з народом його тягар – карантинні обмеження. Пам’ятаючи заповідь Господню «Полюби ближнього твого, як самого себе» (Мк. 12: 31), пам’ятаючи настанову апостола Павла «Носіть тягарі один одного, і так здійсните закон Христа» (Гал. 6: 2), ми виявляємо турботу про здоров’я ближніх, дотримуючись карантинних приписів, обмежуючи себе, зберігаючи безпечну відстань.
Разом з тим небезпека, від якої страждає все людство, страх перед згубною пошестю, можливість раптової смерті – все це має спонукати кожного знову глибоко задуматися над питанням сенсу життя. Хіба воно – лише випадковість, лише час існування у кілька десятиліть, наповнених стражданнями і радістю, скорботою і задоволеннями, після яких раніше чи пізніше приходить небуття? Так думали деякі філософи античності, закликаючи: «Будемо їсти й пити, бо завтра помремо!» (Див. 1 Кор. 15: 32). В наш час також поширилися ці міркування, і навіть серед християн багато є тих, хто більше турбується про тимчасові блага, аніж про вічне життя. Бо блага ці можна побачити вже і зараз, а вічне життя – предмет віри й надії, які справдяться лише в майбутньому.
За багато століть до Різдва Христового премудрий цар Соломон також розмірковував про сенс життя і сказав: «Бачив я всі діла, які чиняться під сонцем, і ось, усе – суєта і томління духу!» (Еккл. 1: 14).
І справді, якщо відкинути надію на вічне життя, якщо забути, що є Бог, то хіба вся круговерть справ світу цього не перетвориться лише на марноту без сенсу, на страждання без надії, на біль без полегшення? Тільки усвідомлення того, що Бог є, що є вічне життя, що страждання і сама смерть – тимчасові, надають нашому життю сенс і значення. Так і премудрий Соломон підсумовує свої роздуми, закликаючи нас: «Вислухаємо сутність усього: бійся Бога і заповідей Його дотримуйся, тому що у цьому все для людини; бо всяке діло Бог приведе на суд, і все таємне, чи добре воно, чи зле» (Еккл. 12: 13 –1 4).
Великдень, який ми сьогодні святкуємо, нагадує нам не лише про воскресіння Христове як про історичну подію минулого, бо Господь Ісус Христос помер не заради Себе, але, як каже пророк, «Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби; […] Він укритий виразками був за гріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися» (Іс. 53: 4 – 5). І воскрес Спаситель задля нашого воскресіння, задля того, «щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ін. 3: 15).
Тому терпеливість наша перед обличчям викликів – не від безпорадності чи безсилля щось змінити, а від духовної сили, яку дає нам віра в Бога. І в нинішніх випробуваннях, поставши перед викликами часу, пам’ятаймо настанову апостола Павла: «Христос Ісус помер, але й воскрес: Він і праворуч Бога, Він і піклується за нас. Хто відлучить нас від любови Божої: скорбота чи утиски, чи гоніння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч? Як написано: “За Тебе умертвляють нас кожен день; вважають нас за овець‚ приречених на заколення”. Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні початки, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє, ні висота, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, що в Христі Ісусі, Господі нашому» (Рим. 8: 35 –3 9).
У ці дні світ ніби зупинився у буденних справах, небезпека смертельної хвороби змушує змінювати те, що ще донедавна здавалося нам звичним, саме собою зрозумілим. Якщо для багатьох ця зупинка наповнюється лише очікуванням, що з плином часу обставини зміняться до кращого, що мудрість людства допоможе захиститися від цього нового захворювання, то ми як ті, хто вірує в Бога, як християни, маємо прислухатися до слів Божественного Одкровення, які сповіщає нам пророк Єремія: «Так говорить Господь: зупиніться на шляхах ваших і розгляньте, і розпитайте про путі древніх, де путь добра, і йдіть нею, і знайдете спокій душам вашим» (Єр. 6: 16).
Тож почуймо цей заклик та, взявши хрест свій, ідімо за Христом через плач біля Голгофи до радості Воскресіння. Дороговказом же на цьому шляху нехай будуть для нас такі слова апостола Павла: «Благаємо вас також, браття: наставляйте на розум безчинних, втішайте малодушних, підтримуйте немічних, будьте довготерплячі до всіх. Пильнуйте, щоб хто кому не відплачував злом за зло, але завжди дбайте про добро один одному і всім. Завжди радійте. Безперестанно моліться. За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христі Ісусі. […] Все досліджуйте, доброго тримайтеся. Утримуйтесь від усякого зла» (1 Сол. 5: 14 – 18, 21 – 22).
Дорогі брати і сестри!
У час важких випробувань Церква не може і не має права зупинити своє служіння. Ми всі – ієрархи, священство та миряни – знаходимо нові способи та форми, щоб продовжувати звершувати його, адже саме тепер на кожного з нас покладається особливий обов’язок бути вірними Богові, бути християнами не лише за фактом хрещення та іменуванням, але на ділі, подаючи вірою і добрими справами приклад іншим.
На всякому місці кожен із нас нехай продовжує підносити свою молитву, терпеливо звершуючи служіння Богу і людям, хоча й зовнішні прояви цього служіння обтяжені обмеженнями, тягар яких несе на собі весь наш народ, і ми – разом з ним.
На жаль, більшість із вас мають залишатися сьогодні у своїх оселях, але попри зовнішні обмеження ми єднаємося у великодній радості, бо воскресіння Христове долає все – і час, і простір!
Тож сердечно вітаю всіх вас зі Світлим Воскресінням Господа нашого Ісуса Христа, зі спасительною Пасхою! Вітаю зі святом усіх, хто в цих складних умовах несе служіння українському народу у війську та інших збройних формуваннях, захищаючи від зовнішнього агресора мир і державну незалежність України. Нехай Бог захищає тих, хто жертовно захищає всіх нас! Вітаю з Великоднем кожного, хто працює на благо суспільства в органах державної влади та місцевого самоврядування.
Із почуттям особливої вдячності наші спільні вітання спрямовуємо до лікарів, до всіх медичних працівників та всіх, хто жертовно і з любов’ю піклується про хворих, дбає про захист ближніх від поширення згубної пошесті. Нехай Господь оберігає вас і дає успіх вашій добрій справі!
Як і в попередні роки, теплі вітання та молитовні побажання від святинь Золотоверхого Києва ми надсилаємо усім нашим братам і сестрам, хто змушений святкувати Великдень в умовах кремлівської окупації, несправедливого ув’язнення, за гратами полону. Ми просимо для вас у Господа захисту і швидшого звільнення.
Зі Світлим Христовим Воскресінням сердечно вітаю всіх православних християн України. Переконаний, що розділення між нами, які штучно привнесені із зовні, будуть подолані і крок за кроком у мирі та любові всі православні України об’єднаються навколо Київського престолу в єдиній помісній Українській Православній Церкві.
Вітаю з Великоднем усіх, хто вірує в Господа нашого Ісуса Христа, і весь наш народ. Нехай воскреслий Спаситель надихне серця наші надією на подолання нинішніх скорбот, зміцнить віру, зігріє наші душі любов’ю до ближніх.
«Де твоє, смерте, жало? Де твоя, пекло, перемога? – промовляємо нині з апостолом Павлом та святителем Іоаном Золотоустим. – Воскрес Христос – і ти повалене! Воскрес Христос – і попадали демони! Воскрес Христос – і радіють ангели! Воскрес Христос – і життя триває! Воскрес Христос – і немає жодного мертвого в гробі!» Вітаймо один одного цими словами, сповіщаймо ближнім і далеким цю радісну і життєстверджувальну звістку про перемогу над гріхом, злом і смертю, бо воістину
Христос воскрес!
Христос воскрес!
Ті, що були в оковах адових,
Побачивши безмірне Твоє милосердя,
До Світла радісно поспішали, Христе,
Пасху хвалячи вічную.
Пісня 5 Канону Воскресної утрені
Дорогі в Христі!
Цього року ми зустрічаємо Пасху Христову в особливих обставинах. Чимало з нас пройшли час Великого посту вдома, ізольовані від інших, фізично віддалені від наших храмів і парафіяльних спільнот. Однак навіть у таких складних обставинах ніхто не в силі зупинити радісного руху сучасної людини до Світла, щоб у вірі в Христове воскресіння, у надії на Божу перемогу та в любові спільноти дітей Божих привітати одне одного радісним і переконливим «Христос воскрес!».
Понад три тисячі років тому Господь почув і прийняв плач та голосіння синів Ізраїлю, що знемагали в Єгипті в неволі. У ніч старозавітної Пасхи Господь кров’ю пасхального ягняти захоронив своїх людей перед смертоносним ангелом і вивів їх з дому неволі. Відтак на морському узбережжі втеча з Єгипту під проводом Мойсея принесла чергову небезпеку – глибокі води попереду, фараон з колісницями і кіньми – позаду. І море відкрилося перед ними! Таким чином для Божого народу Пасха поєдналася з досвідом порятунку від смерті. Кожний ізраїльтянин, переживши визволення з Єгипту, досвідчив свого Бога як Бога-Визволителя: мене минула смерть! Усі, що врятувалися, відчули себе єдиним народом: разом були в рабстві, разом уціліли від смерті, маємо одного й того ж Бога – Спасителя і Визволителя. Ми – народ Божий!
У воскреслому Христі перехід від смерті до життя проходить усі межі людської історії. Пасха Старого Завіту була обмежена лише порятунком вузького кола людей від однієї, обмеженої в часі, небезпеки. Наша Пасха, Пасха Господня, Пасха вічна, про яку співаємо на Пасхальній утрені – це не тільки досвід порятунку від тимчасової небезпеки фізичної хвороби та лише тілесної смерті. Христос сьогодні дарує спасіння всім людям, усіх часів і народів, від самої причини смерті. Тут йдеться не лише про порятунок від збудника якоїсь хвороби чи порятунок від меча, і то навіть ангельського, як це було у випадку ізраїльтян в Єгипті. Пройшовши крізь страждання і смерть у воскресіння, Христос, за словами апостола Павла, знищив і розіп’яв на хресті смертоносний гріх із його пекельною поневолюючою силою.
Пасха вічна є перемогою і насмішкою над самим жалом смерті, як проголошує сьогодні апостол: «Смерть поглинута перемогою. Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало? Жало смерти – гріх, а сила гріха – закон. Нехай же буде дяка Богові, який дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа» (1 Кор. 15, 54–57). У своєму воскресінні Христос скинув із нас невільничі окови страху перед смертю, перетворив її на пасхальний вхід до нового життя. З Воскресінням відкриваються для нас двері переходу від того, що минає, до того, що залишається навіки. Пасха Господня відкриває нам двері до радісної вічності. Ми були разом у кайданах смерті – сьогодні ділимося спільним досвідом радості воскресіння як єдиний новозавітний Божий люд.
Ті, що були в оковах адових, побачивши безмірне твоє милосердя…
Перед обличчям глобальної пандемії ми раптом побачили, що всі ми слабкі і смертні люди. Коронавірус став вбивчою небезпекою і для багатих, і для бідних, для всіх людей, незалежно від місця проживання на земній кулі, від раси та релігійного переконання. Можливо, вперше нам прийшло розуміння, що всі ми є однаково вразливі й потребуючі, однак ми теж відчули себе єдиною людською родиною: те, що торкнулося людей в одному кінці планети – перекотилося та зачепило людей на іншому кінці світу, – зачепило особисто кожного з нас.
Увесь світ немовби спільно став закутий в адові кайдани. Страх захворіти і померти, біль втрати рідних і близьких та знайомих, темрява самотності й відчаю в умовах вимушеної ізоляції, зруйновані новітні способи комунікації та падіння світових економічних систем стали нашими спільними всесвітніми оковами. Як кайдани знерухомлюють невільника, так суворі правила карантину, єдиний необхідний засіб боротьби з цією смертоносною хворобою, вмить знерухомили все людство: летовища припинили роботу, потяги зупинилися, кордони між державами, про існування яких вже почали забувати, знову закрилися, як залізні непрохідні ворота.
Серед цієї темряви страху і неволі сучасної людини ми маємо унікальну можливість наново усвідомити, що сьогодні означає бути християнином. Як християни, ми є ті, що в Таїнстві Хрещення вже були померли для цього світу і воскресли разом із нашим Спасителем! Ми є спадкоємцями апостолів, які бачили на власні очі Воскреслого і торкалися своїми руками Його прославленого тіла, що пройшло крізь смертне розп’яття в життя вічне. В обставинах, які тимчасово позбавляють нас можливості повноцінно брати участь у літургійному житті в наших храмах і спільнотах, ми мали нагоду усвідомити важливу роль духовного життя в християнських сім’ях, що їх традиційно називаємо домашніми церквами. Багато з нас мимоволі згадує святкування Пасхи в умовах підпілля, як ми, не маючи можливості бути разом у храмі, духовно єдналися з євхаристійним Христом через трансляцію Ватиканським радіо Божественної Літургії та освячували наші великодні кошики перед радіоприймачами. Ніхто і ніщо не може позбавити християн радості Воскресіння Христового! Родини, в яких християни свідомо і зріло переживають теперішні виклики, особливо виразно виявляють свій характер домашніх церков, стаючи для своїх членів домами особливо інтенсивної молитви, благословення, жертви і духовного зросту, місцями зустрічі з живим Христом. Водночас ми відкриваємо нові способи духовного єднання, над якими жодні обмежувальні заходи не можуть мати сили, бо те, що нас єднає, – це «одне духовне тіло Церкви, одна надія нашого покликання, один Господь, одна віра, одне Хрещення» (див. Еф. 4, 4-5). Саме в такому дусі надії ми сьогодні святкуємо Пасху і молимося за її довершення у відродженні й оновленні церковного та духовного життя!
У відповідь на темряву відокремлення і страху людини перед людиною як імовірним носієм вірусу смерті, ми зустрічаємо в цю ніч живого воскреслого Христа, який проходить крізь усі зачинені двері карантину, щоб зустріти нас, Його учнів. «А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, а двері ж були замкнені… увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Мир вам!» (Ів. 20, 19). Страх перед усім, чого в час пошесті торкнулася рука людини, відступає перед рукою живого Бога – воскреслого Христа, яка носить у собі рани від цвяхів і простягається до нас та об’являє нам безмірне Боже милосердя! Усі наші гріхи і хвороби, пандемії і страхи переможені Божою любов’ю. Сучасні фізичні кайдани не мають сили перед духовною свободою віри і духу, перед життям вічним, даним нам у Христі Ісусі. Він свого часу розіб’є зачинені двері карантину, усуне наш страх, який чатує на нас за цими дверима, і покличе нас проголосити світові, як колись це зробили апостоли, що «Христос воскрес!».
До Світла радісно поспішали, Христе, Пасху хвалячи вічную…
Святкуючи Пасху, ми віримо і вже бачимо, що сучасна пандемія обов’язково закінчиться, а людство вийде з неї кращим, з відчуттям солідарності і єдності між собою, з глибшим розумінням значення і покликання людського життя. У це свято Христос нам засвічує Світло надії, відкритої для всіх людей без обмежень. Жоден карантин, жодне соціальне відокремлення не може нам загородити шлях до Нього. Навпаки, ми всі разом, і ті, що живемо, і ті, що відійшли у вічність, як єдиний Божий люд святкуємо радість перемоги над смертю. У нашому горі й болю отримуємо надію і потіху. Дане нам вічне звільнення від духовних кайданів. Отож Пасху славімо вічну!
Дорогі в Христі браття і сестри! У цей світлий, радісний день спішу до кожного вашого дому, щоб поділитися з вами радістю визволення, що дане нам із Воскресінням. Усім, в Україні й на поселеннях сущим, засилаю свої щирі молитви й сердечні вітання. Благословляю вас усіх: здорових і хворих, сильних і немічних, молодих і старших, батьків і дітей.
Спішу також до всіх лікарень і домів опіки, щоб із вами поділитися радісною і життєдайною новиною та заохотити вас нести терпіння в молитві, з духом самопожертви. Особливо вітаю та благословляю наших лікарів і медичних працівників – усіх, хто по-геройськи піклується хворими і потребуючими в цих надзвичайних обставинах. Духовно єднаюся з нашими воїнами, що на передовій, та з їхніми сім’ями, з пораненими, з вимушено переселеними особами і мешканцями окупованих територій, з полоненими та в’язнями сумління. Усіх самотніх і тих, хто далеко від своїх рідних, обіймаю батьківською любов’ю.
Нехай воскреслий Христос перемінить цей момент вселенського плачу і болю всього людства на пасхальну радість перемоги над хворобою і смертю, як Він цього ранку перемінив плач жінок-мироносиць на радість! Нехай дарує нам кожної миті дар перемоги над гріхом і відродження в любові та надії через зростання в нашому житті Божого дару вічного життя, що його ми всі отримали у Хрещенні! Щиро бажаю кожному з вас благословенних Великодніх свят, смачного свяченого яйця та світлої пасхальної радості!
Благодать воскреслого Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа нехай будуть з усіма вами!
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Фото: з відкритих інтернет-джерел
«Рідну людину втратили три сестри, брат і мама»: Добротвір прощається з Романом Задорожним
Найближчим часом наші менеджери дадуть відповідь
