«Спочатку війни танкові колони обійшли Суми. Але потім були обстріли. Я жив недалеко від заводу «Сумихімпром». Стріляли, було багато вбитих людей, багато пошкоджень. Але це не стосувалося району, де я проживав. Близько 20 числа березня почалися частіші обстріли. Тому у мене виникла думка, що буде ще гірше і треба їхати до доньки, яка вже давно живе у Львові. В Сумах хто мав власний транспорт – той їздив на діаліз, а хто не мав – жили в лікарні, бо громадський транспорт не ходив. Я жив недалеко від лікарні, то ходив пішки. Багато пацієнтів на гемодіалізі зі Сум також виїхали – в Черкаси чи у Польщу, Італію», — йдеться у повідомленні.
