«Як на мене, враховуючи «класику жанру», на останній чи перший дзвоник, випускний цілком достатньо слова директора, його поважного рукостискання при врученні атестатів, грамот, нагород… Останній срібний перелив дзвіночка першокласниці на плечі випускника… Все це – традиція, яку варто зберегти, вона творить особливий дух свята. Та чи треба розбавляти все це варіаціями на тему «сто пісень і танців»? Не знаю… Ну, набридло! Ну, чесно! Ну, маємо ж Нову Українську Школу», – каже отець Андрій.