Бабуся «Володьки з Тернополя» зі Жовківщини відсвяткувала 100-річчя

реклама

«Майже п’ять років тому мама після грипу втратила зір. Якось прокинулася зранку і каже: «Я образа на стіні не бачу». Але досі у неї збереглися гострий розум та світла пам’ять. Розповідає вірші, які ще за поляків вчила. Учора, коли гості прийшли, всіх благословила. Казала, що у молитві просить Бога, аби українці більше не знали такої біди, яку вона пережила. Пригадувала, як було під час Другої світової війни»¸ – розповідає LMN донька Парасковії Лозової Любов Стадницька.

«У них в сім’ї було восьмеро дітей. Мама ніколи не поїла, поки братів та сестер не нагодувала. Завжди казала: «От і до мене черга дійшла. А вже нема що й їсти. Та нічого, якось перебуду». Вона ніколи не їла жирного, смаженого, – додає Любов Стадницька. – Від батька була на дев’ять років молодшою. 56 років разом душа в душу прожили. Мама ніколи не сперечалася, завжди була покірною. Перший її син – мій брат – травмувався при пологах. Був інвалідом дитинства, прожив до 29 років. Мама ж ніколи не нарікала на долю. Завжди казала: «То, певно, такий мій життєвий хрест». У вересні минулого року поховали мою сестру. Їй було 65 років. Мама важко переживала, плакала. Бідкалася: «Як то так: я така стара ще живу, а її вже немає». Сестра завжди мріяла, як будемо святкувати мамин ювілей. То кажу: «Мамо, хоча у цей день зніміть зі себе чорну хустку. Вона ж так хотіла вас побачити веселою».

«А онуки та правнуки як її люблять. Хоч би наша бабуся з нами довше побула, мріють усі, – додає Любов Стадницька. – Питали, що мамі на день народження подарувати. «Аби ви всі були живі та здорові. Ото й буде найкращий подарунок», – відповіла.