регіональні новини
Написати нам
05 Січень, 17:17
Бойківське Різдво: як святкували наші предки

Проект про традиції бойківського Різдва створили  Фотографії старого Львова спільно з Гал-інфо та Музеєм народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького.

Хто такі бойки?

Є кілька варіантів походження цієї назви:

від польського «бояк» – віл; від власної назви Бой;
від характерного звертання до Бога: «Богойку»,
від слова, часто вживаного бойками: «Бойє» – тільки так.

У своїх естетичних уподобаннях бойки були прихильниками не надто яскравих барв, чи надто складних візерунків. Вони надавали перевагу стриманим кольорам та гладким поверхням.

Інтер’єр бойківської хати не вражає особливою оздобою, але господарські споруди та їх організація говорять про надзвичайну  хазяйновитість і практичність бойків.

Підготовка до Різдва

У день перед Різдвом вставали щонайраніше. Кажуть: «Як господиня встане скоренько на Святий вечір, то вона буде цілий рік скоро вставати, не буде ніколи засинати до роботи».

До Вечері в хаті все мало бути прибрано та прикращено:  сволоки на свята побілені, світлиця прикрашена паперовими квітами, а також спеціальними різдвяними прикрасами: солом’яними ланцюжками і, так званими, «павуками».

Роботи було багато, кожен з родини мав свої обов’язки. Господиня готувала їсти,  господар порався по господарству.

 

boyki05

За бойківськими віруваннями саме на Різдво активізуються відьми і всяка нечисть, яка може нашкодити і людям, і худобі. Тому господар бере освячений мак і тричі обходить своє господарство, обсіваючи його. При цьому говорить: «Абисте мені, злі люди, зло вчинили тоді, коли визбираєте це зерня».

Господиня ж на Святий Вечір замовляє воду на збільшення молока в худоби. Для цього набирає у корець води, виходить на двір і каже: «Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий. Добрий вечір, зірниці дівиці, є вас три сестриці: одна вечірня, друга північна, третя світова. Спустіть манку, густу сметанку, силу молока, жовте масло, білий сир».

Далі промовляє «Отче наш», «Богородице Діво» і дає заговорену воду коровам.

 

boyki06

Надвечір’я Різдва називають «Світий вечир», чи «Вечеря, Коліда». На Сколівщині перший Святий вечір називають «дідовим».  Вся родина, крім маленьких дітей, постить цілий день – до першої зорі, аж поки не вип’ють свяченої води.

Як уже кутя готова, господар бере свячену воду, під пахву хліб, який називають «василіник», і йде до стодоли. Там він бере «файний», «стрійний» вівсяний чи житній сніп, якого вже прибирали стрічками, «васильком» та іншим зіллям, освяченим на Спаса. Це має бути перший, останній або ж найкращий сніп, зжатий у полі. Крім снопа, господар бере ще й оберемок гарної вівсяної соломи, сіна і косу. По цьому скидає капелюха і з молитвами «Отче наш» і «Богородице, Діво» починає обхід хати. Тричі «за сонцем» обходить хату, дзенькаючи косою «по трьох вуглах: східному, полудневому і західному». Дзенькати косою необхідно, «аби грім не попадав в хату», а торкати кута, щоб «проходили косовиці, жнива благополучно» і «відігнати нечисту силу від обійстя».

Після обходу приносить «Діда» до хати. Але не вольно переступати голий поріг. Тому аби той «дідо» був багатий і вівці велися, під порогом лежить кожух і сокира – захист від злого духа.

boyki04

Вечеряти сідають, як зірниця перша зійде. Намагаються сісти чимшвидше: «’Би скоро сі було оброблене на поли». До вечері сідає, як правило, лише родина, проте іноді запрошують до вечері бідних, або подорожнього, що зайшов перед вечерею до хати: «Його ся не випускає – мусит ся кликати його до вечери».

Господар запалює свічку. Всі клякають, хрестяться і моляться, змовляючи «Отче наш» та «Богородиця Діво».

Далі господар благословляє усіх, благословляє вечерю: «Аби Бог дав, [а]бисмо дочекали другого року, а це, шо ми спожиємо, най Бог приймає за помершими».

На Вечерю обов’язково вголос запрошують померлих предків, бо саме на Різдво, кажуть, Господь відпускає їх на землю. То ж як хтось з рідних є «у світі», або далеко від дому, то господар виходить з хати перед вечерею й кличе: «Всі святі хрещені, прошу вас до вечері. Злого як не виділи нині, так не виділи бим до кінця року. Ходіт з нами вечеряти» і називає імена.

Також кличе вовка чи ведмедя: «Вовче, вовче, ходи до нас вечеряти з оброку, а якщо не прийдеш з оброку, то , би с не йшов до моєї худобини до року».

Оскільки душі померлих злітаються на вечерю, то кожен боїться їх «присісти» на лаві: «Там, де сідає, три рази фукне – аби душі си просували, шоб йому місце було».

Зачинає вечерю батько. Першу ложку куті він підкидає до стелі над столом: «Шоб родилася на другий рік пшениця» чи «’Би худоба ся парувала». Підкидаючи, примовляє: «Пшениця як кутя, росте як пруття» і «Гоц-кец, бички-телички!». Кажуть, що добре на худобу буде, як пшениця прилипне до стелі. А хто має пасіку, то кидає, щоб бджоли роїлися. Чим більше зерен пристане до стелі, тим багатшою буде господарка.

Діти ловлять зерна, які падають вниз, і кажуть: «Я зловив корову», а той: «.. а я тилєтко…»

Далі господар куштує кутю, після нього – господиня, а тоді й інші, від старшого й до молодшого. Належить з’їсти по три ложки куті.

Одразу після куті їдять паляницю з часником і сіллю –  «шоби ся блуд ни чіпав, шоби нияке зло ни приступало».

Схожі новини