“Борись за них так, як вони боролися за тебе”: у Львові відбулася акція на підтримку військовополонених (ВІДЕО)

реклама

Сьогодні, 28 квітня, у центрі Львова відбулася акція в підтримку полонених Захисників Азовсталі та військових інших підрозділів.

Понад сотню людей зібралися на проспекті Свободи біля пам’ятника Шевченку, щоб нагадати про бійців, які 86 днів тримали оборону міста, 82 з яких у повному оточенні, і вже майже два роки знаходяться в полоні.

“Дуже важливо підтримувати наше військо. Немає того, що ми можемо зробити, щоб було достатньо і ми могли видихнути. Це війна, вона спільна. Важливо кричати за військовополонених, кричати за їхні сім’ї. Ми маємо розділяти це горе, ми маємо старатися зробити все, аби їх повернути. На щастя, в мене немає нікого в полоні. Проте мій чоловік служить в Азові, і я бачу як для нього важливо щоразу коли я розміщую фото, пишу йому, відправляю відео на підтримку військових. Мій друг, який в ЗСУ, його це також дуже підтримує. Те, що нам не байдуже. Ми приходимо, ми кричимо, ми це робимо, пишемо плакати, донатимо, організовуємо збори, дякуємо. Це все дуже важливо, тому що, якби не вони, тут був би жах. І ми маємо робити все, щоб вони знали, що ми не прямо поряд з ними, але вони можуть на нас розраховувати і ми будемо вкладатися і робити все, що ми можемо, і будемо поряд з ними”, – каже LMN пані Наталя.

“У мене є близький друг, який служив у 47-ій бригаді «Маґура», і він був серед тих, хто брав участь у другому контрнаступі. І я бачила як людина, дуже сильна, дуже сонячна, завжди легка, я бачила як він змінювався. Звичайно я дуже рада бачити, що зараз з ним все добре, але я про те, що ми ніколи не можемо достатньо їх підтримувати. І ось такі мітинги, – це капля в морі, але дуже важлива, тому що вони знатимуть, що вони не самі. Вони знатимуть за кого вони боряться. І дякувати, донатити, приходити, кричати, волонтерити, – це все дуже важливо”, – наголошує вона.

Чоловік пані Ольги зниклий безвісти з січня 2023 року. Сьогодні вона з двома дітьми прийшла щоб нагадати про полонених та безвісти зниклих військовослужбовців 46-ої бригади.

“Ми з 46-ої бригади. Тут насамперед у підтримку чоловіка. Чоловік рахується зниклим безвісти вже 1 рік і 5 місяців під Соледаром. Дуже мало інформації. І нас тут не так багато у Львові є 46-ої бригади, доєднуємося зазвичай чи до 24-ої бригади, чи так як зараз до Азову. Багато з нашої бригади, зокрема і мій чоловік, воювали у той час, коли були вагнерівці. От вагнерівців вивели в липні минулого року, ну і практично інформації ніякої немає, ми не знаємо де наші рідні. Щодо повернених з полону 46-ої бригади, я точно не скажу скільки, але це буквально на пальцях порахувати можна за весь час скільки військових було повернено. Дуже мало. Тому так намагаємося нагадувати, і у Львові теж на місці, і в Київ дівчата їздять часто”, – каже Ольга Пастер.

“Там всі в мене. З рідних ні, але так, всі. На кожну акцію, яка є у Львові йду. На жаль вони не так часто відбуваються, як би хотілося, але ходжу на всі”, – каже пані Анастасія.

Люди виголошували: «Будь їхнім голосом», «Мовчання вбиває», «Волю Азову», «Полон вбиває», «Поверніть полонених додому живими», «Борись за них так, як вони боролися за тебе», «Волю всім полоненим».