«Я ж, коли написала заяву у поліцію, захотіла побачитися зі стрільцем. Думала, він жалкує про свій вчинок. Натомість чоловік зустрів мене агресивно. Казав, що зоозахисники – це люди, яким немає чим зайнятися. Та тепер з ним працюють правоохоронці. Мені ж треба Оскара виходжувати. Він ще дуже кволенький. Не може самостійно ні їсти, ні пити. Намагаюся ставити на лапки, але його все болить: одна лапка прооперована, друга побита, у третю ставлю крапельниці. Він лежав у мене в магазині. Дві ночі ми тут разом ночували. Але хвилювалася, аби Оскар не підхопив інфекцію – у приміщення потрапляє пил, покупці приходять. Одні люди зголосилися забрати його до себе додому. Щодня приходжу, аби провести медичні процедури».