“Був людиною для людей”: мешканців Львівщини закликають підписати петицію про присвоєння Героя України 26-річному Захиснику

реклама

Рідна сестра полеглого Героя Анастасія Мельник просить мешканців Львівської області підписати петицію про надання почесного звання Героя України (посмертно) її брату Миколі Степанюку.

“Пане Президент! Прошу Вас присвоїти звання Герой України (посмертно), хороброму захиснику нашої Батьківщини, СТЕПАНЮКУ МИКОЛІ РУСЛАНОВИЧУ, старшому лейтенантові, мінометнику штурмового полку «Цунамі» бригади Національної поліції України «Лють»”,- йдеться в повідомленні.

Як розповіла LMN пані Анастасія, Микола народився 19 травня 1998 року в селі Великі Кутища Вінницької області, а проживав в місті Козятин. У 2019 році Микола закінчив навчання в Національній академії внутрішніх справ у Києві, після чого продовжив свою службу оперуповноваженим в Козятині Вінницької області.

У Львові проходив практику, та часто їздив по робочих відрядженнях. А коли ще був курсантом, то активно брав участь у Всеукраїнських змаганнях з гирьового спорту, які проходили у Львові.

«Микола ріс активною та енергійною дитиною. Завжди хотів дізнаватися щось нове, хотів нових пригод. Був дуже товариським, добрим, відкритим. За свої 26 років робив все, щоб зараз люди його пам’ятали тільки з кращого боку. Після загибелі багато його знайомих мені написали, що Микола був людиною для людей»,- каже сестра Героя.

Микола мав активну громадську позицію, брав участь у військових парадах та завжди притримувався власних цінностей, тому з початком повномасштабного вторгнення не міг триматися осторонь, і вирішив взяти зброю до рук та захищати Україну.

«Коли почалася війна, він поїхав на зачистки сіл на Харківщину. Там побачив реальність цієї війни і сказав, що не може сидіти осторонь. В грудні 2022 року утворилася бригада Національної поліції України «Лють» і вже від лютого він долучився до її лав. Відтоді воював на Донецькому напрямку»,- говорить пані Анастасія.

Микола Степанюк мужньо виконуючи свій військовий обов’язок і загинув 8 серпня 2024 року, під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку Донецької області.

За словами побратимів він був майстерним і мужнім воїном, користувався повагою та авторитетом. Його енергія та завзятість заряджали та гуртували колектив. Був щирим, відвертим, доброзичливим, надійним товаришем, завжди намагався у всьому допомогати.

«До початку повномасштабного вторгнення в нього були плани, тому що він мав маленького 4-річного синочка. Хотів будувати свою карʼєру, бо прагнув допомогти своєму сину та створити йому прекрасне майбутнє. Також з рідних залишилися батьки, рідна сестра і цивільна дружина. Ми усі пишаємося Миколою, його мужністю та силою духу», -додає Анастася Мельник.