«Цього року, на відміну від попередніх, діти менше просили продуктів, – розказує. – І це тішить, бо раніше було таке, що малеча писала: «Миколаю, принеси рис, гречку, олію..». Традиційно просять одяг та взуття. І що дуже радує, діти почали мріяти про щось дорожче – мобільні телефони, безпровідні колонки. Це величезне задоволення дивитися, як вони реагують на такі подарунки. За одяг, звісно, теж дякують. Одразу приміряють, біжать до дзеркала. Але коли даруєш їм телефон – вони просто в ейфорії. Бо, мабуть, самі не вірили, що таке бажання може здійснитися. Я коли дав шестирічній дівчинці «телефон без кнопок» (саме так дитина писала в листі, – LMN) , вона на радощах туди-назад бігала по кімнаті і стрибала по ліжках. А одна дівчинка попросила смартфон для 13-річного брата. А той хлопець, як мене попереджали волонтери, ніколи не сміється. А тут на кілька хвилин просто застиг в усмішці».
