Підтримати проект
регіональні новини
Написати нам
Другий Святий вечір: звичаї та традиції цього свята
18 Січня, 10:49
logo-black

Другий Святий вечір: звичаї та традиції цього свята

Напередодні Водохреща, 18 січня, християни східного обряду мають Другий Святвечір. За традиціями, ця вечеря є скромнішою, ніж перша. Львівська мануфактура новин дізналась, як відзначали цей день наші предки.

Загалом, це свято має кілька назв: «Бабин святвечір», «Терпляча кутя», «Другий святий вечір», «Бідна Кутя», «Йорданський святвечір» та багато інших найменувань.

На Західних теренах України його називають Другим Святим вечором. Однак, насправді, його вважають Третім. В центральній частині нашої країни та на Слобожанщині, Другим Щедрим вечором називали вечерю, яка відувається 13 січня, тобто, на Маланки, за юліанським календарем.

До того ж, традиції у Святвечір могли відрізнятись у різних областях України. Крім того, навіть в межах Львівщини є кілька етнографічних районів: Бойківщина (Сколівщина, частина Стрийщини та Турківщина), Опілля (Львів і всі міста поблизу), Волинь (Радехівщина) та Надсяння (Яворівщина). Відтак, там були різні звичаї та навіть страви.

24_main-4

В народі цей день ще називають «Голодною кутею». Кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця відділу етнології сучасності Інститут народознавства НАН України Леся Горошко-Погорецька пояснює це так:

«На той вечір, що перед Водохрещем, сідали вечеряти тоді, коли випили свячену воду. Відповідно, поки люди підуть до церкви, посвятять воду 18 січня, поки принесуть її додому та вип’ють, це займало багато часу. Крім того, із свяченою водою потрібно було обійти усе обійстя (тобто двір). І от коли, усе це зробили, тоді уже можна було приступати до самої вечері. Тому цей день називали «Голодною Кутею»».

За словами науковиці, звичай нічого не споживати перед вечерею був і на Перший Свят вечір. Однак, наші предки пояснювали це іншим способом. В той день було прийнято сідати до столу, аж поки не з’явиться перша зірка на небі. Натомість, на Щедрий вечір це обумовлювали тим, що не можна вечеряти, допоки не вип’єш посвячену воду. До того ж, потрібно було окропити усе помешкання посвяченою водою.

Переважно, звичай із обходу оселі із свяченою водою наші пращури виконували два дні: 18 та 19 січня. Адже ключові дії Йорданських святкувань були пов’язані саме з водою. Однак, хтось міг виконував цей обряд лише в один день.

«Освячення води 18 та 19 січня відбується за чином Великого водосвяття, тому сама вода не відрізняється. Одні зберігають воду, освячену 18 січня, окремо та називають її святвечірньою, а освячену 19 січня – йорданською. Натомість деякі просто змішували їх разом»,  – розповідає Леся Горошко-Погорецька.

Крім того, за повір’ям пращурів, вода, яку посвятили у ці дні, має цілющі властивості. Нею лікували недуги, освячували худобу, очищували оселю, всі закутки, аби «вигнати нечисту силу» та тримали увесь рік в хаті.

Доволі поширеним був звичай, коли люди вливали освячену воду в криницю. Хоча, в ці дні (18 та 19 січня), вважалось, що вся вода є освяченою, незалежно від того, де її освятив панотець.

Щодо страв, на Другий Святий вечір, то вони повинні бути пісними. Однак, їх не обов’язково мало бути 12. Усе залежало від того, які можливості були в господарів. Головною стравою, яка мала бути на столі, була кутя. Її могли варити на освяченій воді.

aa22c34dab01a85b8a3faa7ca5d92644

Ворожіння у цей день майже не проводили. Зазвичай цим займались вподовж грудня. В новорічному циклі свят, якщо і були ворожіння, то вони стосувались лише майбутнього врожаю, наприклад: чи буде уражай, що краще сіяти цьогоріч, яка культура буде переважати та інше.

Щодо дідуха також було чимало повір’їв. Загалом він символізував померлих пращурів. Але в той час же час він був символом достатку у наших предків. Його виготовляли із збіжжя: пшеничного, житнього чи ячмінного.

index1-0x700

«Звичай виносити дідуха з хати і спалювати залежав від місцевої традиції. Це могли робити на Перші свята, на Старий Новий рік або взагалі уже після Водохреща», – уточнює науковиця.

Водночас, дідух не завжди був снопом. Іноді ним називали солому, яку стелили і сипали туди горіхи. Він символізував померлих родичів, які запрошували на святий вечір до хати, а потім його виносили та сплювали. У такий спосіб люди ніби відправляли душу у інший світ.

У цей день могли щедрувати і хлопці, і дівчата, на відмінну від Старого Нового року, де за традицією, дівчата сиділи вдома, натомість хлопці ходили щедрувати та посівати.

Однак, 18 січня, жінки не могли займатись важкою фізичною працею чи прати одяг. Ця заборона поширювалась на усі регіони України.

1563756-stariy-noviy-rik-retsepti-babusinih-traditsiynih-strav-na-schedriy-vechir

Очевидно, що багато звичаїв та заборон уже відійшли в минуле. Однак, українці досі продовжують святкувати Щедрий вечір, адже в цей день вони збираються усією сім’єю і завершують цикл різдвяних свят.

Схожі новини