Коли родина до нас звернулася, у Даші рівень креатиніну, головного індикатору здоров’я нирок, сягнув уже критичної позначки – більше 600 за норми до 100. Органи почали відмовляти. Наші лікарі стали обережно готувати маму до новини про необхідність діалізу та трансплантації. Юлія спокійно їх зупинила і повідомила, що знає про це все. Адже сама пройшла такий шлях, а спусковим гачком для неї була ангіна. І вже 16 років жінка живе з пересадженою від її бабусі ниркою.
“Це був перший такий випадок у нашій лікарні, коли хтось із батьків дитини, якій потрібна трансплантація, сам з пересадженою ниркою. У Дарії з мамою скоріше за все був нефротичний синдром – це аутоімунне захворювання, яке активізується при перенесенні сильної інфекції, і організм нищить свої нирки. Але приємно бачити, що жінки після пересадки можуть спокійно вагітніти і народжувати таких чудових дітей”, — каже завідувач урологічного відділення Лікарні Святого Миколая Дмитро Шевчук.
Донором для Даші став її тато. Мама ж з огляду на власний досвід намагалася підготувати донечку до операції. Розповідає:
“Я розуміла, що від мене залежить як це перенесе дитина. Я могла її тільки підготувати. Ми з нею вивчали все: анатомію, фізіологію, що, куди, звідки, які трубочки будуть стирчати і що як буде. Я навіть зв’язувалася з психологом, як правильно дитині пояснити”.
Трансплантація минула успішно, і татова нирка запрацювала в організмі дочки просто на операційному столі. Несподіванкою для мами стало те, що, на відміну від неї самої, Даша швидко відновилась після операції.
“На превелике моє здивування, дитина встала на 2-й день після трансплантації! На 5-й день вона вже їла все з апетитом. Зараз вона ходить без бандажа. Для мене це просто диво, наскільки їй комфортно”, — із захватом говорить Юлія, яка після своєї операції змогла підвестися лише на 6-й день.
